Єпископи повчають:любов’ю заповнити порожнечу душ молодих людей

Цими днями на сайті католицького інформаційного агентства Zenit появилась стаття відомого італійського журналіста і письменника Карла Кліматі на тему виховання молоді та сучасних викликів для молодого покоління наших днів. Серед іншого, автор статті пригадав, що у 1996 році єпископи Північної Італії, видавши документ на тему впливу дискотек на тогочасну молодь, наголосили, що юнаки та дівчата, значною мірою, є плодом виховання, яке їм було дане у суспільстві. В дев’яностих роках Інтернет, соціальні мережі та телевізійні канали ще не мали такого вражаючого впливу на людей, зокрема, на молодих; можемо сказати, ще не завоювали світ, як це спостерігаємо у наші дні.

На початку третього тисячоліття суспільство дуже змінилося. Молодь постійно отримує неправдиву інформацію про світ, про життя, про себе самих, про справжні стосунки, про людські цінності, і все це стається через погане використання засобів комунікації. А це, у свою чергу, сприяє зросту злочинності, насильства, поширенню аморальності, наркотиків та інше. Не треба забувати, що людська особа, особливо в молодому віці, – це немов губка, яка вбирає у себе усе, що пропонує довколишнє суспільство, часто не лише добре, але й погане.

Дуже часто у сучасної молоді послаблений імунітет на зло, адже телебачення, Інтернет, слова сучасних пісень, журнали та газети, які сьогодні заполонили світ, не є найкращими вихователями. Молодим людям щораз важче розпізнати та відрізнити, де добро, а де зло. Як часто з уст хлопців та дівчат чуємо слова: «А що у цьому поганого? Так роблять усі». Як бачимо, усе стає «нормальним», дозволеним, природним. До такого морального релятивізму спонукає молодих людей сучасне суспільство і державні закони багатьох країн, які дозволяють на аборти, дискутують над можливістю евтаназії, тощо.

Тому дуже важливо сьогодні пам’ятати, що молодь – це плід нашої праці у сфері виховання, нашого прикладу, нашої поведінки: позбавляючи дітей та молодь виховання щодо людських непериминаючих цінностей, не подаючи їм критеріїв для розпізнавання добра та зла, власним прикладом спонукаючи їх до морального релятивізму, до вседозволеності, не закладаючи у них прагнення вічних ідеалів, цим усім ми не робимо жодного позитивного вкладу у їхній розвиток та спричиняємося до дедалі глибшої порожнечі у душах молодих людей і до занепаду суспільства.

Одним із середників, щоб побороти моральний релятивізм, є виховання молоді до усвідомлення та визнання своїх помилок, які, без сумніву, можна виправити, адже зло не є непереможним, воно не має останнього слова. Христос переміг зло Своєї смертю та воскресінням, тобто, Своєю любов’ю. Саме так, любов, а з нею діалог, порозуміння, приязнь, можуть заповнити порожнечу у душах молоді, не дозволяючи на те, щоб там осівся бруд, принесений у цей світ дияволом.