Хто слідкує за щоденними телевізійними новинами чи перечитує інформативні сторінки
в Інтернеті чи газетних виданнях, то усвідомлює, наскільки небезпечним став сучасний
світ, скільки злочинів та насильства кожного дня діються у різних куточках нашої планети.
Іноді трапляються крадіжки, побиття, а навіть убивства у таких місцях, які ще недавно
видавались дуже спокійними та безпечними. Наш світ стає таким, де більшість людей
замикають на ключ свої помешкання, боячись грабіжників та нападників, а дехто й забезпечується
броньованими дверима і сигналізаціями. І, мабуть, у кожному мегаполісі чи у дещо меншому
місті є такі місця, куди не рекомендується потрапляти пізно ввечері, мовляв, там небезпечно.
Слово «небезпечно» дедалі частіше вживається у нашому лексиконі.
Але чи застановлялись
ми над запитанням: «Яке для людини найнебезпечніше місце у світі?» Беручи до уваги
вражаючі статистичні дані, бачимо, що найнебезпечнішим для людини місцем на планеті
є материнське лоно. Кілька днів тому в італійських католицьких медія появилась стаття
Алессандро Ді Маттео на цю тему. Автор вказує на жахливу ситуацію в багатьох країнах
світу, де на законодавчому рівні дозволене дітовбивство. Він вказує, що продовж одного
тижня у світі вбивають приблизно мільйон ще ненароджених дітей, а це 50 мільйонів
людей в рік. Порівнюючи з населенням України, можемо сказати, що кожного року з лиця
землі зникає одна Україна. Ми, що мали щастя народитись, досвідчили іншу дійсність,
для нас материнське лоно стало садом життя, а для багатьох мільйонів дітей воно перетворилось
на цвинтар.
У лоні жінки відбувається одне з найбільших чудес, які чинить Господь,
– зароджується і розвивається нове життя. Ембріон – це той наріжний камінь, який будівничі
сучасного суспільства викидають на узбіччя, забуваючи, однак, про те, що це головний
камінь кожної клітини людського суспільства. На жаль, для немалої кількості науковців
сьогодення, зачата в утробі жінки нова людина – це лише групка клітин, матеріал, з
яким можна робити все, що завгодно, навіть видалити, немов апендицит. Людський ембріон
є тим каменем, об який наше суспільство розбивається морально, культурно, законодавчо
й соціально. Але це вже людина, а не лише організм, що за якийсь час буде людською
істотою. Алессандро Ді Маттео у своїй статті пригадав також слова знаного філософа
ХІХ-ХХ століть Романо Ґвардіні, який наголошував, що людина є недоторканою не лише
через те, що вона живе (бо такими були б й усі інші живі організми), але через те,
що вона є особою. А бути особою означає мати здатність до самопанування, до відповідальності,
до життя у правді та моральному порядку. Бути особою не залежить від віку, фізичних
або психічних якостей та природних дарувань, а від розумної безсмертної душі, яку
кожна людина отримує від Господа Бога вже в миті зачаття. Ембріон – це людська особа,
навіть, якщо й дуже маленьких розмірів, а отже, є суб’єктом гідності та прав, які
має кожна людина, незалежно від віку та інших характеристик.
Тому, необхідно
плекати та поширювати культуру життя, пропагуючи непорушні права кожної особи вже
від її зачаття і до природної смерті та спонукаючи суспільство поглянути на людський
ембріон відкритими очима, тобто, побачити у ньому те, ким він насправді є, – людською
істотою, новим життям, новою людиною.