Ділячись з духовенством
Римської дієцезії своїми спогадами про участь у Другому Ватиканському Соборі, Папа
Венедикт XVI розповів, що вони їхали на Собор не лише з радістю, але й з ентузіазмом.
Тоді були неймовірні очікування. Молодий богослов Йозеф Ратцінгер поїхав на цей загальноцерковний
збір спочатку, як експерт-помічник Кельнського архиєпископа, але вже через рік був
призначений офіційним експертом Собору.
Прощаючись 14 лютого 2013 р. зі своїм
духовенством, перед тим, як вступило в силу його зречення з Петрового служіння, Венедикт
XVI зазначив, що період приготування до Собору був часом сподівань на оновлення, що
прийде справді нова П’ятидесятниця, нова ера в житті Церкви, тому що Церква, за його
словами, була ще дуже міцною в ті часи: активна участь в недільних богослужіннях,
ще достатня, хоча й дещо зменшена кількість покликань. Однак, відчувалося, що Церква
не рухається вперед, вона здавалася дійсністю минулого, а не носієм майбутнього.
Тому
в Другому Ватиканському Соборі вбачалося можливість оновлення, змін, що Церква знову
стане силою завтрашнього й сьогоднішнього дня. Крім того, усвідомлювалося, що взаємини
між Церквою та сучасною епохою, вже від її початку були дещо суперечними, починаючи
від помилки Церкви в справі Галілео Галілея. Отож, слід було виправити цей помилковий
початок та відновити зв’язок Церкви з кращими силами світу, для того, щоб відкрити
майбутнє людства, справжній поступ.
«Таким чином, – розповів Венедикт XVI,
– ми були сповнені ентузіазму, але також бажанням зі свого боку зробити все можливе
для здійснення цього». Він пригадав, що в той час існувала негативна модель Римського
Синоду: «Кажуть, хоча не знаю, чи це правда, що під час нього в базиліці святого Івана
прочитано приготовані тексти, а члени Синоду однодушно затвердили їх оплесками, і
саме так відбувався Синод. Єпископи сказали: Ні, ми так не робитимемо. Ми – єпископи,
ми – активні учасники Синоду, не хочемо лише затверджувати те, що було зроблено, але
хочемо самі бути носіями Собору». За словами Венедикта XVI, також і кардинал Йозеф
Фрінґс з Кельну, який відзначався абсолютною, майже скрупульозною вірністю Святішому
Отцеві, в цьому випадку сказав: «Ми тут маємо інше завдання. Папа нас скликав, щоби
бути, як Отці, щоби бути Вселенським Собором, щоби бути суб'єктом, який оновить Церкву».