Другий Ватиканський Собор очима Венедикта XVI (1)

Після невеликої перерви, пов’язаної з нещодавніми подіям у Ватикані, тобто, прощанням з Папою Венедиктом XVI та обранням його наступника Папи Франциска, знову присвячуємо Другому Ватиканському Соборові цих кілька хвилин наприкінці нашої передачі у п’ятницю. Як знаємо, Папа Венедикт XVI, який передав кермо човна святого Петра в молодші руки, залишив нам у спадок Рік віри, приурочений 50-річчю початку Собору, якого він був учасником.

Щороку в перший четвер Великого Посту Єпископ Риму зустрічається зі своїм духовенством. Така зустріч Папи Венедикта XVI з клиром Римської дієцезії, що відбулася 14 лютого, мала прощальний характер. Того дня Святіший Отець поділився спогадами про свою участь в Другому Ватиканському Соборі. І ці його слова стали матеріалом для нашої рубрики, присвяченої цій знаковій події в житті Церкви.

Свою розповідь Венедикт XVI розпочав з жарту. Він розповів, що 1959 року його призначено викладачем у Боннському університеті, де навчалися студенти та семінаристи Кельнської та інших дієцезій. Так він познайомився з тодішнім архиєпископом Кельну кардиналом Фрінґсом. Тим часом, кардинал Сірі з Ґенуї в 1961 році організовував конференції різних європейських кардиналів, присвячені Соборові, і запросив Кельнського архиєпископа виголосити доповідь на тему «Собор та світ сучасної думки».

«Кардинал, – розповів Папа Венедикт XVI, – попросив мене, наймолодшого з викладачів, написати проект. Він йому сподобався, і він виголосив його в Ґенуї так, як я його написав. Через деякий час Папа Іван ХХІІІ викликав його до себе, тому кардинал був сповнений страху, переживаючи, чи не сказав бува чогось неправильного, помилкового, і що його викликано на догану, а може навіть позбавлення кардинальського сану». Коли секретар допомагав архиєпископові вдягатися на цю аудієнцію, кардинал сказав йому: «Можливо я тепер востаннє вдягаю цей одяг». Але коли він увійшов до Святішого Отця, Папа вийшов йому назустріч, обійняв та сказав: «Дякую, Еміненціє, Ви сказали речі, які я хотів сказати, але не знаходив слів». «Таким чином, – підсумував Венедикт XVI, – кардинал знав, що він на вірному шляху, і запросив мене поїхати з ним на Собор, спочатку, як його особистий експерт, а пізніше, під час першого періоду, мені здається що в 62-му році, мене призначено вже офіційним експертом Собору. Отож, ми поїхали на Собор не лише з радістю, але й з ентузіазмом. Тоді були неймовірні очікування».