Цикл передач Світлани Духович про українську трудову міграцію:
****************** Чому
існує упередженість щодо мігрантів?
В епоху глибоких економічних і соціальних
змін, коли суспільство часто охоплює безнадія, загубленість і непевність, іммігранти
стають, певною мірою, тими, на кого суспільство, або окремі особи, часто виливають
свою агресію. Звичайно, епоха расизму вже позаду. Расизм, світогляд, згідно з яким
людство, за своєю природою, поділяється на вищі і нижчі раси, був, поширений аж до
50-х 60-х років минулого сторіччя. Тепер це явище зустрічається рідко. Хоча й до сьогодні
трапляються поодинокі випадки, коли людину принижують, дискримінують і атакують через
приналежність до певного етносу, або просто через її колір шкіри. Але це не має масового
характеру. Натомість, в країнах, де є велика кількість іммігрантів, дуже часто можемо
зустрітися з явищем різного роду упереджень.
Упередження – це хибне, або неповне
уявлення про щось, або про когось, і, як наслідок, відповідне ставлення до предмету,
чи до особи. В кожному суспільстві існують багато упереджень і, переважно, їх поділяють
більшість членів суспільства.
Згідно з одним із минулорічних досліджень, одне
з найпоширеніших упереджень в Італії стосується саме іммігрантів. Італійці вважають,
що іммігранти становлять 23% населення, коли насправді їх є коло 6%, тобто в чотири
рази менше. Порівнюючи з такими країнами як Ірландія, Іспанія, Німеччина і Англія,
Італія має найменшу кількість іммігрантів. Таке помилкове уявлення пов'язане, очевидно,
з нестачею відповідної інформації.
Інше упередження, пов’язане з іммігрантами
в Італії, це думка, ніби більшість з них – нелегали. Натомість, як показують офіційні
дані 2009 року, кількість іммігрантів в Італії становила 4,8 мільйонів, з них 4,4
мільйонів мали документи. Як вказує італійська доброчинна організація Карітас, кількість
нелегалів пов’язана, насамперед, зі складним процесом отримання документів на проживання.
Труднощі з виробленням документів є першою причиною того, що нелегальні іммігранти
часто працюють за меншу плату. Натомість, легальні іммігранти платять податки і, як
зазначає Фінансова служба Італії, мало хто з них уникає сплати податків. Таким чином,
через свою присутність, вони вагомо сприяють розвитку країни в якій перебувають. В
останні роки міграційний феномен зріс, але кількість нелегальних емігрантів зменшилася
на 30 %.
Незважаючи на це, згідно із згаданим дослідженням, в Італії є досить
поширеним ще одне упередження, згідно з яким, всі іммігранти – це злочинці. Але, насправді,
поширення злочинності ніяким чином не пов’язана з імміграцією. Дослідження показують,
що між 1990 і 2003 роками кількість легалізованих іммігрантів в Італії збільшилася
в п'ять разів, тим часом, як злочинність постійно зменшується. І ті скарги, які надходять
на іммігрантів, стосуються, переважно, нелегальних мігрантів, а їхні злочини часто
пов’язані з умовами життя.
В Італії і справді більшість в’язнів є іноземцями,
але більшість з них потрапляють до в’язниці саме через нелегальне перебування на території
країни, що тут вважається злочином і становить майже 30% всіх позовів щодо іммігрантів.
В
такому випадку, чому побутує думка, нібито іммігрант означає “небезпека”? Першими
відповідальними за цю ситуацію є засоби масової інформації. Кожного разу, коли йде
мова про якийсь злочин, чітко підкреслюється походження злочинця. Ернесто Кальванезе,
професор кримінології Міланського університету, підкреслює, що немає дня, коли б не
говорилося про небезпеку, злочинність, про просту неприємність, пов’язану з присутністю
іммігрантів в Італії. На такому фоні, стереотипи і упередження можуть тільки підсилюватися.
Такими
є дані численних досліджень. Вони, деякою мірою, суперечать ствердженням співрозмовників
наших передач. Більшість з них, власне, відчувають до себе досить приязне ставлення
з боку італійців. Це стається, насамперед, тому, що в особистому контакті люди пізнають
одні одних.
Упередження, насамперед, породжується через незнання або через
хибну інформацію. Дуже часто, наші мігранти, а також інші іноземці, є тими чинниками,
які допомагають італійцям подолати їхні страхи невідомого, чужого і відмінного.
За
матеріалами італійської преси, Світлана Духович