Папа Франциск вирішив залишити свій попередній єпископський девіз «Miserando atque
eligendo» та основні елементи герба, що відзначається лінійною простотою, які він
був вибрав з моменту своїх єпископських свячень.
Блакитний щит увінчаний символами
папської гідності, тими самими, які прийняв його попередник Венедикт ХVІ – мітра між
схрещеними золотим та срібним ключами, пов’язаними червоним шнуром з китицями.
Приблизно
вісім сторіч Вселенські Архиєреї мають особистий герб, який є символом їхнього понтифікату.
До 2005 року папські герби увінчувала тіара – знак папської влади. Святіший Отець
Венедикт ХVІ замінив у своєму гербі тіару звичайною мітрою. Також і герб Папи Франциска
увінчаний срібною мітрою з трьома золотими горизонтальними смугами, що вказують владу
освячувати, управляти та навчати, і які вертикально з’єднані між собою, вказуючи на
єдність цих трьох влад в одній особі.
Схрещені золотий та срібний ключ зображені
з ручками вниз (у руках Намісника Христа), є символом того, що Христос дав Святому
Петрові ключі від небесного Царства та у символічній формі представляють духовну владу
Папи, наступника святого Петра на землі: золотий вказує на владу розв’язувати і зв’язувати
на небі, а срібний – на духовну владу Папи на землі. Вони є посиланням на євангельську
подію, описану святим Матеєм у 16-му розділі своєї Євангелії: «Тож і я тобі заявляю,
що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота
її не подолають. Я дам тобі ключі Царства Небесного, і що ти на землі зв’яжеш, те
буде зв’язане й на небі; і те, що на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі»
(Мт 16, 18-19).
Ключі пов’язані червоним шнуром з китицями, що вказує на нерозривний
зв’язок між владою в’язати і розв'язувати на небі і на землі. Вони перфоровані у формі
хреста, бо не призначені для практичного вжитку, а є символом влади Вселенського Архиєрея.
У
верхній частині блакитного щита знаходиться емблема Товариства Ісусового, Ордену Єзуїтів,
з якого походить Папа: яскраве сяюче сонце, а посередині три латинські літери, IHS,
що є монограмою Христа. Над центральною буквою вони увінчані хрестом, а під ними –
три чорні цвяхи, символ Христових страждань.
У нижній частині щита з лівого
боку знаходиться зірка, а з правого – квітка нарду (туберози).Це стилізоване зображення
квітки нарду часто помилково вважають виноградним гроном. Згідно із давньою геральдичної
традицією, зірка означає Пречисту Діву Марію, Матір Христа та Церкви. А квітка туберози,
що її називають також і нардом, вказує на Святого Йосифа, покровителя Вселенської
Церкви. В іспанській іконографічній традиції Святий Йосиф представлений з гілкою нарду
в руці. Ця квітка має також і популярну назву «прут Святого Йосифа». Розміщуючи в
своєму гербі ці символи, Папа прагнув висловити свою особливу набожність до Пресвятої
Богородиці та Святого Йосифа.
Девіз Святішого Отця Франциска «Miserando atque
eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), взятий з проповіді святого Беди Достойного,
венедиктинського монаха, що жив у 7-8 сторіччі в Англії. Коментуючи євангельський
епізод про покликання святого Матея, святий Беда написав: «Побачив Ісус митаря і,
оскільки, подивився на нього з милосердною любов’ю, вибрав його, кажучи: Йди за
Мною».
Згадана проповідь присвячена божественному милосердю і включена
в Літургію Годин латинської Церкви на свято Святого Матея. Вона відіграла особливе
значення в житті та духовному шляху Папи. 1953 року, саме на свято Святого Матея,
17-річний юнак Хорхе Берґольйо в особливий спосіб відчув люблячу Божу присутність
у своєму житті. Після однієї сповіді він відчув у своєму серці Боже милосердя, що
з люблячим поглядом кликало його до богопосвяченого життя за прикладом святого Ігнатія
Лойоли.
Після обрання єпископом, на згадку про цю подію, яка позначила початки
його повного посвячення Богові в Його Церкві, єпископ Берґольйо вирішив вибрати девізом
та програмою життя вислів святого Беди «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям
і вибрав), який тепер вирішив відтворити і в своєму папському гербі.