Могутність та плідність покори. Ненаписана енцикліка Венедикта XVI

Нещодавно французьке видання «Le Figaro Magazine» опублікувало статтю Жана-Марі Ґенуа «Ненаписана енцикліка Венедикта XVI». Автор зазначає, що Папа не встигне оприлюднити заплановану раніше енцикліку про віру. Але, на його думку, існує інша енцикліка, сформована в його серці, яка не написана ручкою, а його понтифікатом. Ця енцикліка – це не текст, але дійсність: покора.

Читаємо у статті: «19 квітня 2005 року чоловік, що належить до інтелектуальних орлів, який лякає своїх противників, люблений своїми студентами, всіма шанований з огляду гостроти своїх думок про Церкву та світ, щойно обраний Папою, постає, немов ягня, яке ведуть на заріз. Він навіть застосує жахливе слово “гільйотина”, описуючи почуття, які його огорнули тоді, коли його співбрати кардинали, в Сикстинській каплиці, ще закритій для світу, звернули свої погляди на нього одного, вибраного з-поміж усіх, аплодуючи йому. Це підтверджують відзняті тоді його згорблений профіль та розгублене обличчя. Потім він мусів вчитися професії Папи».

Журналіст зазначає, що це не було легко, оскільки сором’язливому, світлому умом, але немічному тілом Йозефу Ратцінгеру не вдавалося зануритися у безпосередність свого попередника Івана Павла ІІ. Світ погано розумів цього «непоказного» Папу. Венедиктові XVI навіть не було дано отих 100 днів «стану спокою», який дають новообраним президентам. Але він завжди мав і тепер має смирення «вчитися під пильними поглядами усіх».

Сім років понтифікату були жахливими. Перехід від полеміки до полеміки: криза з ісламом після його промови, в якій він заторкнув питання релігійного насильства, викривлення його слів про СНІД під час першої подорожі до Африки, що викликало протести в усьому світі, вибух скандалів, пов’язаних з питанням сексуальних зловживань священиків, нерозуміння та труднощі з впровадженням його бажання прозорості в справах ватиканських фінансів, зрада камердинера, який викрадав конфіденційні листи. «Він не мав ані року перемир’я. Його ні в чому не щадили. Сильним фізичним випробуванням понтифікату Івана Павла ІІ, який пережив замах та хворобу Паркінсона, здається, відповідають моральні випробування цієї серії протиріч, яких зазнав Венедикт XVI. Зрікаючись, Папа, отже, віддаляється. Але лише Бог знає могутність та плідність смирення».