2013-02-19 12:33:49

Сім’я – життєдайний ресурс суспільства. Президент Папської Ради в справах сім’ї


Жест великого духовного змісту – цими словами архиєпископ Вінченцо Палья, Президент Папської Ради в справах сім’ї, охарактеризував рішення Папи Венедикта XVI зректися понтифікату. За його словами, цей жест ставить тепер перед Церквою завдання обрати наступника, покликаного попровадити її в цей «вирішальний період людської історії».

У п’ятницю, 15 лютого 2013 року, архиєпископ Вінченцо Палья виступив в осідку ООН в Нью-Йорку, під час зустрічі, організованої Постійним Представництвом Апостольської Столиці при цій міжнародній організації, в рамках ініціатив, приурочених до 20-ї річниці Міжнародного Року сім’ї та 30-ї річниці Хартії прав сім’ї.

Президент Папської ради в справах сім’ї підкреслив, що сім’я є основою людського суспільства. Це місце, де зустрічаються покоління, де відбувається виховання, прищеплюється взаємодопомога. І саме усвідомлення цього, визнаючи, що уважність до сім’ї та її прав є центральним питанням, спонукало Апостольську Столицю проголосити 30 років тому свою Хартію прав сім’ї, з метою ще раз наголосити на важливості цього інституту, вказуючи на унікальну роль сім’ї в суспільстві.

Ієрарх наголосив на тому, що сім’я є «фундаментальним ресурсом суспільства», джерелом соціального капіталу. За його словами, стабільність кожного суспільства залежить від сімей, з яких воно твориться. Незважаючи на це, сьогодні сім’ї з різних сторін загрожує небезпека. Але й вона надалі виявляє міцність, набагато сильнішу, ніж різні сили, які намагалися виключити її, вважаючи «залишком минулого чи перешкодою емансипації індивіда чи створення вільнішого суспільства». «Сьогодні можу без сумнівів заявити вам, що сім’я: мати, батько та діти – займає перше місце в серцях народів світу, не зважаючи на різні напади, яким вона піддається», – зазначив архиєпсикоп Палья.

Президент Папської ради в справах сім’ї представив соціологічні дослідження, які ця дикастерія Римської Курії провела у різних напрямках. Перше питання стосувалося пари і подружжя. «Факт одруження, – зауважив він, – становить додаткову цінність для осіб та для суспільства, оскільки подружній союз покращує якість взаємин пари та має важливі позитивні наслідки» для дітей і для дорослих. Просте співжиття не дорівнює подружжю, оскільки робить стосунки нестабільними й створює більше невпевненість в житті дітей. А саме стабільність подружжя є вирішальним фактором соціалізації дітей. Подружжя між чоловіком та жінкою є також джерелом користей, які інші форми співжиття не можуть дати.

Іншою сферою досліджень є взаємопідтримка між поколіннями. Як виявилося, природні сім’ї частіше та глибше проявляють солідарність між поколіннями, порівняно з іншими формами спільного життя. Діти, які зростають поряд з біологічними батьками, виявляють більше надії та довіри до життя, порівняно з тими, які живуть в інших контекстах. Діти розлучених батьків виявляють більшу схильність до психологічних захворювань чи до стану тривоги. Дослідження показали, що діти, які виросли без батька, становлять високий відсоток серед безхатченків, підлітків-злочинців, ув’язаних підлітків. На ці дані слід звернути особливу увагу тоді, коли говориться про «альтернативні форми сім’ї». Дуже часто рішення в цій сфері, зокрема, законодавчі, приймаються, не беручи до уваги трагічних наслідків, до яких вони можуть спричинитися.

В контексті взаємин між сім’єю та соціальним капіталом, архиєпископ Палья звернув увагу на те, що вільні й демократичні економічні та політичні процеси можливі там, де існує міцна суспільна структура, де громадська сфера вимагає та підтримує загальнолюдські цінності, сприяючи спільному добру. Одночасно, слід зауважити, що сім’я не тільки черпає користь з міцної суспільної структури, але також, у свою чергу, оживляючи та зміцнюючи взаємини, стає творцем першочергового суспільного капіталу, а тому її можна вважати «багатством народів».

Підсумовуючи, Президент Папської ради в справах сім’ї підкреслив, що природна сім’я (подружжя, батько, мати, діти) й надалі залишається «життєдайним ресурсом суспільства». Він додав, що дехто може зауважити, що протягом століть сім’я змінилася. Однак, на його думку, слід пам’ятати, що установча клітина сім’ї не перестає бути джерелом та початком суспільства, будучи «основним рушієм» гуманізації людей та суспільного життя.







All the contents on this site are copyrighted ©.