Справжній пророк слухає Бога а не людей. На молитві «Ангел Господній» з Папою 3 лютого 2013

Ісус не прийшов шукати людської згоди, але звіщати істину. На цьому наголосив Папа Венедикт XVI у своєму повчанні, виголошеному перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 3 лютого 2013 р. Промовляючи опівдні до вірних, зібраних на площі Святого Петра, Святіший Отець коментував уривок з 4-ї глави Євангелія від Луки, де розповідається про проповідування Христа у синагозі в місті Його зростання – Назареті.

Папа розповів, що після деякої відсутності, Ісус повернувся до рідного міста в новій якості: під час суботньої молитви Він прочитав уривок з пророка Ісаї про Месію та оголосив про здійснення пророцтва, вказуючи на Себе, як на того, про кого говорив пророк. Це викликало замішання серед назаретян, які, з одного боку, були «зчудовані словами благодаті, що виходили з Його уст», але з іншого – дуже добре Його знали. «Чи ж не є він сином Йосифа», – запитували вони, вважаючи Його слова самозванством, мовляв, на що може претендувати отой тесля з Назарету.

І знаючи цю замкненість, – зауважив Святіший Отець, – підтверджену прислів’ям, яке каже, що «жодного пророка не приймають у його батьківщині», Ісус промовляє до людей, зібраних у синагозі, слова, які звучать як провокація, пригадуючи про те, як великі пророки Ілля та Єлисей чинили чуда для не ізраїльтян, щоб показати, що іноді більше віри є поза вибраним народом. Реакція була однодушною. Всі підвелися та вивели Ісуса з синагоги і навіть намагалися скинути Його зі скелі. «У цій ситуації, – сказав Венедикт XVI, – виникає спонтанне запитання: чому Ісус вирішив спровокувати цей розрив? На початку люди були зачаровані Ним, і Він міг би отримати певну підтримку... Але саме в цьому й полягає суть справи: Ісус не прийшов шукати людської згоди, але, – як пізніше скаже Пилатові, – щоб “свідчити істину”. Справжній пророк слухає Бога а не інших, та стає на служіння істині, готовий за це платити найвищу ціну».

Так, це правда, як зауважив далі Папа, що Ісус є «пророком любові», але «любов має свою істину», а навіть більше, «любов та істина – це два імені тієї самої дійсності, два імені Бога». Святий Павло у Посланні до Коринтян пише, що «любов не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою». «Вірити в Бога означає зректися власних пересудів та прийняти конкретне обличчя, в якому Він об’явився, – людину Ісуса з Назарету», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що цей шлях веде також до того, щоб розпізнавати Христа та служити Йому в ближніх. Прикладом цього, за словами Венедикта XVI, є Пречиста Діва Марія.