Рим та некатолицький світ (Редакторська колонка, присвячена Європі)

13 січня відбулися відзначення з нагоди 99-го Всесвітнього Дня мігрантів та біженців, установленого святим Папою Пієм Х у 1914 році. В документі Другого Ватиканського Собору «Guadium et Spes» (1965), фундаментальне право людей емігрувати описується, як можливість «облаштовуватися там, де вони вважають, що це місце буде кращим для того, щоб здійснити свої вміння, прагнення та проекти».

Міграція є постійною складовою сучасного суспільства, як на глобальному, так і на місцевому рівнях, та є правом, гарантованим також і ООН, яка помістила його в «Загальну Декларацію прав людини». Мова йде про «світські» права, які, однак, гарантують повну свободу віросповідання, а для іммігрантів всіх релігій – право на поховання своїх померлих.

Наприклад у Римі, біля піраміди Цестія, є Некатолицький цвинтар, створений у XVIII столітті. Проходячись поміж могилами, можна побачити протестантські імена та символи, але також єврейські, грецькі, російські православні, ісламські, не практикуючих католиків, осіб, які не задекларували приналежність до жодної конфесії. Протягом 250 років на цьому місці поховані майже 4000 осіб. Різними способами вони представляють безмежну притягальну силу Римської історії. Таким чином, це кладовище стає ще чимось піднесенішим – зв’язком Риму з некатолицьким світом.

Найвідоміша скандинавська могила є свідченням того, наскільки тогочасний некатолицький світ, перед протестантськими рухами, які зірвали зв’язки з Римом, був католицьким: це могила Петера Андреаса Мунка, норвезького історика, що здійснював в Римі пошук на тему середньовічної норвезької історії. Він був першим мирянином не католиком, який отримав доступ до папських архівів. П. А. Мунк добре усвідомлював, що не всі іноземці, що прибували до Риму, мали такий самий інтерес, як у нього, тобто відкривати тут цінності спільної європейської ідентичності. Крім того, він також добре відчував, що справжня інтеграція іммігранта залежить від взаємної пошани між людиною, яка іммігрує та соціальним контекстом, до якого вона включається. Мігранти та суспільство через діалог, позначений істиною та любов’ю, повинні разом обрати найкращі аспекти кожної культурної та релігійної спадщини для формування спільної тотожності.

З нагоди Всесвітнього Дня мігрантів та біженців Венедикт XVI пригадав: «Процес інтеграції включає права та обов’язки», як з боку мігрантів, так і з боку приймаючих суспільств. Він полягає в уважності до екзистенціальної гідності мігранта та її пошані, але також в «уважності самих мігрантів до цінностей, запропонованих суспільством, до якого вони тепер приналежать». У цьому сенсі Рим та його Некатолицький цвинтар можуть зробити свій малий і, водночас, великий вклад. Відкриття цього цвинтаря заклало основи мультикультурності та пошани до інших традицій, здійснюючи великий символ інтеграції на малому клаптику землі у серці Риму, який Г. Джеймс назвав «сумішшю сліз та усмішок, каміння та квітів, світлого неба та жалобних кипарисів».

Карл В. Гойер
Скандинавська Редакція