Паломники віри і надії (1)

«Той, хто залишає свою землю, робить це тому, що сподівається кращого майбутнього, але робить це також і тому, що ввіряється Богові», – так Папа Венедикт XVI охарактеризував явище міграції під час відзначень 99-го Всесвітнього Дня мігранта та біженця, який припадав 13 січня 2013 р. та проходив під гаслом «Паломництво віри і надії».

Вже понад рік разом зі Світланою Духович ми знайомимося з життям, труднощами, успіхами, радостями та сподіваннями українських трудових мігрантів, звертаючи особливу увагу на проблеми, пов’язані з вихованням дітей, що залишилися без матерів, або особливості виховання дітей закордоном. Бажаємо й надалі знайомити наших слухачів з темою української міграції, дещо розширивши тематику цих передач. З цими думками пропонуємо вашій увазі перший випуск оновленої рубрики, приготованої Світланою Духович, яка називається «Паломники віри і надії»:

Вважається, що молодим людям легше міняти країну, ніж старшим, тому що вони швидше звикають до нових умов. Але перед молоддю міграція ставить інші, не менш складні виклики. Молода людина змушена поєднувати процес формування свого характеру, світогляду з процесом інтеграції в нове суспільство. Не завжди є легко зорієнтуватися серед тих цінностей, способу життя, які вони успадкували в родині, і між тими, які пропонує нове суспільство. Це стосується, насамперед, тих молодих людей, які приїхали за кордон самі.

Наша сьогоднішня співрозмовниця Оля з Тернопільщини приїхала до Італії 5 років тому, їй тоді було 20 років. Мене вразила її сміливість і бажання використати своє перебування в Італії на користь власного вдосконалення.