Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (заключна)

Сьогодні завершуємо нашу мандрівку сторінками документів Другого Ватиканського собору, яку ми здійснювали на основі авторської рубрики отця Даріуша Ковальчика, ТІ, «Компас третього тисячоліття». Вона присвячена Рокові віри, який розпочався у 50-ту річницю відкриття Собору.

У підсумковому випуску автор пригадує, що в листі «Надходить третє тисячоліття», написаному наприкінці Великого Ювілею, блаженний Папа Іван Павло ІІ подав нам програму, а радше – душпастирський заповіт на ХХІ століття. Наприкінці цього листа він пише: «Яке ж багатство орієнтирів, яке нам дав Другий Ватиканський Собор! Тому, приготовляючись до Великого Ювілею, я закликав Церкву запитати себе, щодо впровадження в життя Собору. Чи це було зроблено?» (п. 57). Саме це запитання супроводжувало нас протягом наших зустрічей, присвячених спадщині Собору, на що можемо відповісти, що ця справа ще не завершена.

Правдою є те, що казав Іван Павло ІІ про соборові тексти, що «з бігом років вони не втрачають ні своєї цінності, ні свого блиску. Слід, щоб їх читали, пізнавали та засвоювали». У дійсності, наше знання Собору є досить поверховим. У своїй книзі «Світло світу» Венедикт XVI також зазначає, що «світ отримав Собор через інтерпретацію мас-медіа, а не через його тексти».

Отож, вказівку блаженного Івана Павла ІІ про те, що в Другому Ватиканському Соборі нам дано надійний компас, щоб орієнтуватися на шляхах тисячоліття, яке розпочинається, ми повинні застосовувати, насамперед, до текстів, а не до розлогого почуття «духу Собору», який нерідко, так насправді, є його «анти-духом».

Слід також пам’ятати, що одним з найбільших плодів Другого Ватиканського Собору є публікація 20 років тому Катехизму Католицької Церкви. Папа Іван Павло ІІ очікував, що після оновлення літургії та нової кодифікації канонічного права, Катехизм зробить важливий внесок у діло оновлення, започатковане Собором. Отож, варто пізнавати тексти Другого Ватиканського Собору та читати Катехизм, щоб могти дати відповідь кожному, «хто запитуватиме про причини нашої надії», як читаємо у посланні святого Петра.