Трьохмовним називають село Качіку у Південній Буковині, де спілкуються румунською,
польською і українською мовами. Наприкінці XVIII століття, за часів Австро-Угорської
монархії, там розпочали видобувати сіль. Гірниками були поляки, яких спровадили з-під
Кракова, а солеварами стали українці, переселені з околиць Коломиї.
Католики
двох обрядів спочатку молилися у підземній каплиці св. Варвари у шахті. Потім римо-католики
збудували костел, а греко-католики – церкву. Два роки тому в Качиці відсвяткували
двохсотліття української греко-католицької святині. В урочистостях брав участь Єпарх
Коломийсько-Чернівецький УГКЦ владика Микола Сімкайло. Восени минулого року, під час
відвідин українських греко-католицьких громад у Румунії, в Качиці побував владика
Йосиф Мілян, СУ, із Києва, який очолює Пасторально-місійний відділ УГКЦ.
Про
взаємини між односельчанами, що належать до різних церковних громад і національностей,
в інтерв’ю для Ватиканського Радіо розповіла колишня вчителька, а нині пенсіонерка
пані Леокадія Дзюбинська. У неї мама була німкенею, тато – поляк, а чоловік – українець.
Говорить пан Леокадія Дзюбинська: