Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (23)

Під час сьогоднішньої зустрічі зі спадщиною Другого Ватиканського Собору ще раз повернемося до декрету Apostolicam actuositatem про апостольську місію мирян у Церкві.

У Катехизмі Католицької Церкви читаємо, що ініціатива мирян особливо необхідна тоді, коли йдеться про знаходження засобів, завдяки яким вимоги християнської доктрини проникатимуть в суспільну, політичну та економічну дійсність. Або, як казав Папа Пій ХІІ, «миряни перебувають на передовій життя Церкви».

Часто чуємо, як кажуть, що Другий Ватиканський Собор був дуже оптимістичним в стосунку до світу. Однак, у декреті про роль мирян читаємо про великі помилки, які поширюються та намагаються підважити основи релігії, морального порядку і самого ж людського суспільства (п. 6). І ось в такому контексті описане покликання мирян, щоб по-євангельськи перебудовувати світський порядок.

Згаданий документ вказує на два аспекти апостольства мирян: особисте свідчення та старання «звіщати Христа словом як невіруючим, щоб привести їх до віри, так і вірним, щоб їх навчати». Собор закликає молодь ставати першими та безпосередніми апостолами серед своїх ровесників. «Також і діти мають свою апостольську місію. Відповідно до своїх сил, вони є справжніми живими свідками Христа серед друзів», – читаємо в декреті Apostolicam actuositatem.

Безмежне поле для апостоляту мирян відкривається у сфері національної та міжнародної політики, про що також наголошує заклик Собору, звернений до католиків, досвідчених в політиці та стійких у доктрині, «не відмовлятися від громадських посад» (п. 14).

Церковна ієрархія повинна сприяти апостолятові мирян. Зрештою, існують численні євангелізаційні ініціативи, започатковані та проваджені мирянами, які блаженний Іван Павло ІІ називав «справжньою весною Святого Духа».