Те, що насправді є великим, часто проходить непомітним. Папа Венедикт XVI з нагоди вшанування Непорочнозачатої Діви Марії на Іспанській площі Риму

Бог промовляє в тиші, а Його благодать визволяє людину від гріха та егоїзму, даючи змогу відчути справжню радість. Про це Папа Венедикт XVI говорив в суботу, 8 грудня 2012 р., ввечері, під час покладення квітів біля підніжжя статуї Непорочнозачатої Діви Марії на Іспанській площі Риму.

Під час традиційного акту вшанування Пресвятої Богородиці з нагоди урочистості Непорочного Зачаття, Святіший Отець поділився кількома думками на основі євангельського уривку, що розповідає про Благовіщення. «Насамперед, тим, що нас завжди вражає та спонукає замислитися, є той факт, що ця вирішальна подія у долі людства, момент, коли Бог став людиною, огорнена великою тишею», – сказав Венедикт XVI, зазначаючи, що в наші часи така подія не залишила би жодного сліду у газетах та журналах, та додав: «Те, що насправді є великим, часто проходить непомітним, а смиренна тиша виявляється пліднішою, аніж непогамований рух, яким відзначаються наші міста».

Божий голос, – пояснив Папа, – неможливо розпізнати у шумі та активізмі, характерними для наших днів, у «тому активізмі, який вчиняє нас нездатними зупинитися, бути спокійними, прислухатися до тиші, в якій Господь дає почути свій дискретний голос». Його задум щодо нашого особистого чи суспільного життя годі розпізнати серед поспіху чи залишаючись у поверховності, але «сходячи на глибший рівень, де силами, які діють, не є економічні чи політичні, але – моральні та духовні. Саме до цього запрошує нас Марія, узгоджуючи свою діяльність з Божою дією». В день отримання благовісті, Діва Марія була відкритою на слухання Бога, у Ній, – зауважив Святіший Отець, – не було жодної перешкоди, яка відділяла би від Бога, не було гріха.

Свято Непорочного Зачаття, – додав Папа, – також пригадує нам, що спасіння світу не є людським діянням, але походить з Благодаті, від Бога. Божа любов є сильнішою від зла, вона заповнює порожнечу, спричинену егоїзмом, ту порожнечу, яку людина намагається іноді заповнювати різними приємностями, як от наркотиками, які, насправді, ведуть до ще глибшого занепаду. «Марія ж каже нам, – наголосив Венедикт XVI, – що наскільки глибоко не впала би людина, це ніколи не буває заглибоко для Бога, який зійшов аж до аду... Смиренний подих благодаті може розвіяти найтемніші хмари, може вчинити життя прекрасним та сповненим сенсом, навіть і в найнелюдськіших умовах».

Перемога благодаті над гріхом, за словами Святішого Отця, є пригадкою й про те, що християнство – це благовість, а не перешкода для радості чи набір заборон та правил, а «навіть якщо тягне за собою відречення та дисципліну думки, то тільки тому, що в людині є отруйний корінь егоїзму». «Тому, – наголосив Венедикт XVI, – Слід навчитися сказати “ні” голосові егоїзму та казати “так” голосові справжньої любові».