У ставленні до світу страждання виражається мірка нашої людяності. Президент Папської Ради в справах душпастирства служби охорони здоров’я

«З нагоди Міжнародного дня прав людей з особливими потребами, Церква прагне висловити свою близькість всім, хто зазнає випробувань різними формами фізичних ти психічних обмежень», – читаємо у зверненні, приуроченому його відзначенню, що відбувалося 3 грудня під егідою ООН, яке написав архиєпископ Зіґмунд Зімовскі, Президент Папської Ради в справах душпастирства служби охорони здоров’я, зазначаючи, що, таким чином, Церква пригадує про цінність віри, яка огортає та надає сенс кожній ситуації людського життя, стаючи охоронцем добра, яке всій громаді може принести кожна людська особа, навіть з обмеженими можливостями, яка переживає свої страждання у Христі та з любові до Христа.

Перед обличчям різних недуг, пов’язаних із неповносправністю, потрібно пробуджувати чутливість громадської думки до концепцій гідності, прав та добробуту. У цьому контексті Церква, згідно зі своїм особливим мандатом, стверджу, що «не в втеча від болю зцілює людину, але здатність прийняти випробування та дозрівати у ньому, знаходячи сенс через єдність з Христом. У взаєминах зі світом страждання та страждаючими людьми окреслюється мірка нашої людяності, як кожного з нас, так і суспільства, в якому живемо», – пише архиєпископ Зімовскі, цитуючи Папу Венедикта XVI, та додає: «Світ прав, у дійсності, не може бути часткою небагатьох, сильних та переможців. Зрештою, суспільство, у якому є місце виключно для повністю функціональних, зовсім автономних та незалежних членів, здатних відповідати очікуванням інших та пристосовуватися до панівних моделей, несе в собі приховані сліди дискрімінації».

Тому, пригадує Президент Папської Ради в справах душпастирства служби охорони здоров’я, особа з обмеженими можливостями повинна мати змогу, наскільки це можливо, брати участь в житті громадянського суспільства та у громаді віруючих. Лише так можна дати конкретне свідчення тому, що неповносправна особа має таку саму гідність, як і всі інші, так щоб «визнаючи та захищаючи її гідність та права, визнаватимуться та захищатимуться права кожного».

Далі архиєпископ Зіґмунд Зімовський запрошує подивитися на неповностправність «новими очима», щоб побачити також і в цьому вираження унікальності кожної людини. Саме таким має бути погляд родичів, світу науки, медицини та реабілітації, вихователів, друзів та всієї громади, разом зі щирими стараннями у тому, щоб творити конкретні умови життя, допомогові структури та юридичний захист, здатні відповісти на потреби людей з особливими потребами та тих, хто розділяє разом з ними їхнє становище, починаючи від родичів. Слід уникати патерналістського ставлення чи пієтизму, а, радше, намагатися сприяти цілісному добру неповносправної особи, забезпечуючи необхідну підтримку та захист.

«Правдою є також те, що особи з особливим потребами, відкриваючи радикальну крихкість людського стану, представляють вираження драми болю, яку в нашому суспільстві часто сприймають, як скандал, як тягар, який слід усунути, або швидко розв’язати», – читаємо далі у зверненні з нагоди Міжнародного дня прав людей з особливими потребами, яке, у свою чергу, пропонує погляд, властивий вірі, згідно з яким, за словами блаженного Івана Павла ІІ, у згаданих особах слід бачити «живі ікони розп’ятого Божого Сина, які виявляють таємничу красу Того, Який заради нас принизився та став слухняним аж до смерті, вони показують нам, що остаточна міцність людської істоти, поза будь-якими ілюзіями, перебуває у Христі Ісусі».

Президент Папської Ради в справах душпастирства служби охорони здоров’я пропонує, щоб ці слова, зокрема в особливому контексті Року віри, який переживаємо, стали для кожного з нас дієвою спонукою шукати шляхів, іноді немислимих, для того, щоб бути засобами євангелізації «не лише, чинячи добро тим, хто страждає, але й чинячи добро своїм стражданням».

Послання завершується зверненням до «братів і сестер з обмеженим можливостями», зазначаючи, що Церква є близькою до їхніх потреб та пригадує, що вони у світлі віри є здатними творити спільність з іншими та дарувати їм себе.