Як в наш час говорити про Бога? З Папою Венедиктом ХVІ на загальній аудієнції 28 листопада
2012
Під час загальної аудієнції, яка відбувалась у Ватикані у середу 28 листопада 2012
р., Святіший Отець Венедикт ХVІ розгорнув свою катехизу, відповідаючи на запитання:
«Як у наш час говорити про Бога? Як передавати Євангеліє, щоб відкрити шляхи для Його
спасенної істини в часто закритих серцях сучасних нам людей та в їхніх умах, іноді
розсіяних багатьма сліпучими блискітками суспільства?»
Першою відповіддю є
те, що Сам Бог говорив із нами. Отож, першою умовою говорити про Бога є слухання того,
що Він Сам сказав. Господь, отже, не є віддаленою гіпотезою на тему походження світу,
не є абстрактним Богом, але «конкретним», Богом, Який «особисто увійшов у дійсність
нашої історії», Богом, Який цікавиться нами і нас любить. Отже, Бог, за словами Святішого
Отця, є дійсністю нашого життя, Він настільки великий, що має для нас час, дбає про
нас. В Ісусі Христі знаходимо обличчя Бога, Який зійшов зі Свого неба, щоб зануритись
у світ людей, у наш світ, щоб навчити нас «мистецтва життя», дороги щастя, щоб звільнити
нас від гріха та вчинити Божими дітьми.
Говорити про Бога вимагає близькості
з Христом та Його Євангелієм, вимагає нашого особистого та дійсного пізнання Бога
й великої любові до Його спасенного задуму, не піддаючись спокусі успіху, але наслідуючи
метод Самого Бога, а ним є покора – Бог став одним із нас – це метод, здійснений при
Воплоченні в звичайному домі в Назареті і у Вифлеємському вертепі.
Говорячи
про Бога в ділі євангелізації, під дією Святого Духа, потрібно наново віднайти простоту,повернутись
основного у звіщенні – Доброї Новини дійсного, конкретного Бога, який нами цікавиться,
Бога-Любові, Який наближається до нас в Ісусі Христі аж до Хреста і Який у Воскресінні
дарує нам надію та відкриває нас для життя, яке не має кінця, життя вічного, життя
справжнього.
Папа наголосив, що «говорити про Бога зроджується із слухання,
з нашого пізнання Бога, яке здійснюється у нашій близькості з Ним в житті молитви
та згідно із Божими заповідями». Передавати віру не означає нести іншим самих себе,
але публічно передавати досвід зустрічі з Христом, починаючи із власної сім’ї. Вона
є упривілейованим місцем, щоб говорити про Бога, першою школою передавання віри новим
поколінням, даючи зрозуміти, що віра не є тягарем, але глибокою радістю, яка перетворює
життя.
Підсумовуючи, Венедикт ХVІ ствердив, що «говорити про Бога – означає
передавати, з силою та простотою, словом і життям те, що істотне – Бога Ісуса Христа,
того Бога, Який виявив нам настільки велику любов, що задля нас воплотився, помер
і воскрес. Того Бога, Який просить, щоб іти за Ним і дозволити, щоб Він нас перетворив
Своєю безмежною любов’ю, щоб оновити наше життя і наші стосунки, того Бога, Який нам
дав Церкву, щоб прямувати разом і через Боже Слово та Святі Тайни відновити все Місто
людей, щоб воно могло стати Містом Бога.