Ісус прийшов, щоб об’явити і принести нам нове царство, царство справедливості, любові та миру. Проповідь Папи Венедикта ХVІ 25 листопада 2012 р.

Сьогодні, 25 листопада 2012 року, з нагоди празника Господа нашого Ісуса Христа – Царя Всесвіту, за григоріанським календарем, Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ очолив Службу Божу у ватиканській базиліці Святого Петра. Цього дня окрім численних кардиналів, єпископів та священиків із Святішим Отцем співслужили шість ієрархів, які напередодні, 24 листопада, під час прилюдної консисторії, були піднесені Папою до кардинальської гідності.

На початку своєї проповіді Єпископ Риму зазначив, що ця остання неділя літургійного року запрошує нас урочисто вшанувати Господа Ісуса як Царя Всесвіту, заохочує скерувати наш погляд у майбутнє, до нашої остаточної мети, якою є вічне та остаточне царство Господа Ісуса. Христос, Який був з Небесним Отцем під час сотворення світу, у повноті виявить Свою владу при кінці світу, коли судитиме всіх людей. Папа Венедикт ХVІ підкреслив, що біблійний уривок з Євангелії від святого Івана, який читався цього дня у латинських храмах, розповідає нам про Ісуса, Який знаходиться в упокоряючій ситуації, у статусі звинуваченого перед римською владою. Він був заарештований, Його ображали, з Нього насміхались і тепер намагаються отримати дозвіл на те, щоб Його розіп’ясти.

Ісусові вороги представили Його Пилатові як такого, що прагне політичної влади, як того, який називає себе юдейським царем. Відповідаючи на запитання Пилата, чи Він і справді є царем, Ісус вияснює римському урядовцю природу Свого месіанського послаництва і Свого царства, що не передбачає світової сили і влади, але ґрунтується на любові, яка служить. Таким чином, Господь дає зрозуміти Пилатові, що не має жодних політичних амбіцій, що Його Царство не від цього світу; Боже Царство цілком відрізняється від земних царств. Христос не хоче, щоб Його захищали зброєю, але бажає повністю виконати волю Свого Отця та установити Своє царство не силою зброї та насилля, але любов’ю, яка, на перший погляд, видається слабкою, однак, саме вона дарує життя. Саме тому, перед таким беззахисним, слабким, упокореним чоловіком як Ісус, такий владний чоловік як Пилат здивований, адже чує від Нього про царство тих, які служать. Отож, запитує Його вдруге: «То ти таки цар?». Здавалось би, як може чоловік у такому стані бути царем, проте, Ісус відповідає: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій». Ісус говорить про царя, про царство, але вказує не на владу, а на правду. Пилатові це важко зрозуміти, для нього важко усвідомити, що може існувати влада, яку людина отримує не за допомогою людських засобів, влада, яка не відповідає логіці панування та сили. «Ісус прийшов, щоб об’явити і принести нове царство, Боже царство; прийшов, щоб засвідчити правду про Бога, Який є любов’ю (див. 1Ів. 4, 8.16) і Який хоче установити царство справедливості, любові та миру. Хто є відкритим на любов, той слухає це свідчення і приймає його з вірою, щоб увійти у Боже царство», – наголосив Папа.

Святіший Отець, коментуючи друге літургійне читання з книги Одкровення, що було прочитане під час Служби Божої, вказав на те, що також і ми беремо участь у царюванню Ісуса Христа. У ньому читаємо: «Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його, і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров'ю своєю і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, – йому слава і влада на віки вічні! Амінь» (Отк. 1, 4-6). Своєю жертвою на хресті Ісус відкрив для нас шлях до глибоких стосунків з Богом: у Ньому ми стали справжніми усиновленими дітьми, і, таким чином, стали учасниками Його царювання у світі. «Отож, бути учнями Ісуса означає не дозволити світській логіці влади нас зачарувати, але нести у світ світло Божої любові та правди», – наголосив Святіший Отець, додавши, що автор книги Одкровення вказує на те, що навернення, як відповідь людини на Божу благодать, – це умова для встановлення Божого царства. Це є сильним запрошенням для усіх нас: щоразу навертатись на Боже царство, на Його володарювання у нашому житті, що є володарюванням Правди.

А на закінчення Святіший Отець заохотив усіх, одним серцем та однією душею, піднести молитву до Господа: «Нехай прийде Царство Твоє». Амінь.