Ніхто не є настільки бідним, щоб не міг чимось поділитися. На молитві «Ангел
Господній» з Папою Венедиктом XVI 11 листопада 2012
Дві убогі вдови, про яких говорить Святе Письмо Старого та Нового Завітів, уривки
з якого читалися під час Святої Меси в неділю, 11 листопада 2012 р., були головними
діючими особами повчання, яке Папа Венедикт XVI виголосив під час зустрічі з паломниками,
які, не зважаючи на зливу, зібралися того дня опівдні на площі Святого Петра у Ватикані,
щоб зі Святішим Отцем проказати Богородичну молитву «Ангел Господній» та отримати
його Апостольське благословення.
Про першу жінку розповідається в старозавітній
Книзі Царів, а про другу у 12-й главі Євангелії від святого Марка. «Обидві жінки,
– зазначив Папа, – є дуже бідними, і саме в таких обставинах виявляють велику віру
в Бога». Перша згадується в циклі розповідей про святого пророка Іллю, який під час
посухи й голоду в Ізраїлі отримав доручення від Бога вирушити в Сидонський край, тобто,
в край поганський. Там він у Сарепті попросив у однієї вдови води та трохи хліба,
а жінка відповіла, що в неї залишилась лишень жменька борошна та крапля олії. Оскільки
пророк наполягав та обіцяв, що коли вона його вислухає, то їй ніколи не забракне борошна
й олії, вдова послухала його та отримала винагороду. На євангельську вдову Ісус звернув
увагу в Єрусалимському храмі, біля скарбниці, куди люди складали пожертви. Побачивши,
як ця жінка вкинула дві дрібні монети, Спаситель пояснив, що її пожертва є більшою
від пожертви багачів, «тому що ці дають з надлишку» а вона «віддала увесь свій прожиток»
(пор. Мк 12,44).
З цих біблійних уривків, за словами Святішого Отця,
можна почерпнути цінні повчання про віру: «Вона виявляється, як внутрішнє наставлення
того, хто ґрунтує своє життя на Богові, на Його слові, та повністю Йому ввіряється»
– пояснив Венедикт XVI. У давнину вдовиний стан вже сам собою означав умови крайньої
бідності. Ось чому в Біблії вдови та сироти є людьми, про яких Бог особливо дбає,
бо вони втратили підтримку на землі. «Одночасно, Святе Письмо каже, що об’єктивний
стан бідності, в цьому випадку бути вдовою, ще недостатній: Бог завжди очікує нашої
вільної згоди на віру, що виражається через любов до Нього і до ближнього», – наголосив
Папа, пояснюючи, що ніхто не є настільки бідним, щоб не змогти щось дати іншому.
«У
дійсності, – зазначив Венедикт XVI, – обидві сьогоднішні вдови виявляють свою віру,
здійснюючи жест милосердя: одна щодо пророка, а інша – складаючи пожертву. Таким чином
вони підтверджують нерозривну єдність між вірою та любов’ю, між любов’ю до Бога і
до ближнього». У цьому контексті Святіший Отець процитував уривок з проповіді святого
Папи Лева Великого, якого пам’ять Церква латинскього обряду спогадувала 10 листопада,
і який навчав: «На терезах божественної справедливості не важиться кількість дарів,
як радше вага сердець. Євангельська вдова поклала до храмової скарбниці дві лепти
та перевищила дар усіх багатих. Жоден жест добра не є позбавлений сенсу перед Богом,
жодне милосердя не залишається безплідним».
«Досконалим прикладом людини, яка
жертвує себе усю, довіряючи Богові, є Пречиста Діва Марія; з цією вірою Вона сказала
ангелові Своє “так”, приймаючи Господню волю. Нехай Марія допоможе кожному з нас під
час цього Року віри зміцнити довір’я до Бога та Його слова», – побажав на завершення
Венедикт XVI, а тоді очолив проказування молитви «Ангел Господній».
Уділивши
Апостольське благословення, перед тим, як привітати присутніх прочан, Папа пригадав,
що в суботу, 10 листопада, в італійському місті Сполето відбулася беатифікація Матері
Марії Луїзи Проспері, абатиси бенедиктинського монастиря в місцевості Треві. «Разом
з усією бенедиктинською чернечою родиною та дієцезальною громадою Сполето-Норчіа,
прославляймо Господа Бога за цю Його доньку, яку Він особливим чином бажав вчинити
учасницею Христових страстей».