Народження і розвиток Ватиканського прес-центру: від Собору до сьогодні

«Народження і розвиток Ватиканського прес-центру: від Собору до сьогодні», – під такою назвою 8 листопада 2012 року у Римі в приміщенні Вільного Університету Пресвятої Марії Внебовзятої пройшов симпозіум, що мав на меті вказати на нові виклики, що стоять у наш час перед цією ватиканською інституцією, та на її перспективи.

Ватиканський прес-центр – це орган, якому доручено розповсюджувати новини про діяльність Вселенського Архиєрея та Святого Престолу. У листі Державного Секретаріату Ватикану з 28 травня 1986 року Папа Іван Павло ІІ затверджує цю інституцію, яка до цього часу підпорядковувалась Папській Комісії суспільних комунікацій. А ще до цього, у 1966 році, прес-центр був заснований як інформаційний орган ІІ Ватиканського Собору.

Як зазначив в інтерв’ю о. Федеріко Ломбарді, ТІ, директор Ватиканського прес-центру, у наш час ця ватиканська інституція і надалі виконує одне із своїх пріоритетних завдань, тобто, бути живою інституцією у стосунках між Святим Престолом та усім світом комунікацій. Є немовби відчиненими дверима, комунікацією: питання, які надходять із світу, та відповіді, що їх дає Ватиканський прес-центр. За словами о. Ломбарді, таке служіння є надзвичайно важливим і його здійснюють приблизно 400 акредитованих кореспондентів та журналістів.

Серед іншого, директор Ватиканського прес-центру наголосив на прозорості в сфері соціальних комунікацій, що є необхідним, зокрема, перед обличчям усіх драматичних ситуацій, які пережила Церква: злочинами педофілії, економічними та адміністративними махінаціями, тощо. Це важливі теми, які вимагають прозорості у поясненні та відповідях щодо згаданих проблем з боку Церкви, бо, в іншому випадку, часто зроджуються неправдиві уявлення, інтерпретації та негативне ставлення до Церкви.

В інтерв’ю для Радіо Ватикану екс-директор Ватиканського прес-центру Хоакін Наварро-Вальс, який його очолював від 1984 до 2006 року, зазначив, що інформувати світ про діяльність Папи, будучи достовірними коментаторами звернень Святішого Отця, – це важливий виклик, який опирається на двох колонах: що саме звіщати та як це звіщати. «Я завжди вважав, що журналістика – це передавати правду, яка на думку журналіста є правдивою», – наголосив Хоакін Наварро-Вальс, додавши, що, коли журналіст не вірить, що ця правда є правдивою, але, передає її іншим, то, таким чином, він займається пропагандою, а не журналістикою. Він також пригадав, що кожен засіб комунікації має свою семантику, а особа, яка комунікує повинна знати цю семантику, щоб пристосувати свою мову до відповідного засобу, адже по-іншому інформується за допомогою телебачення, ще по-іншому через радіо чи смс.