Перше ніж заповіддю, любов є даром. На молитві «Ангел Господній» з Папою 4
листопада 2012
«Навчімося дивитися на ближнього не лише своїми очима, але й Божим поглядом», – закликав
Папа Венедикт XVI вірних у своєму повчанні, виголошеному перед проказуванням молитви
«Ангел Господній» у неділю, 4 листопада 2012 р. Промовляючи до кількох тисяч римлян
та паломників, які не зважаючи на дощову погоду зібралися на площі Святого Петра у
Ватикані, Святіший Отець коментував євангельський уривок, в якому розповідається про
те, як Ісус навчав про найбільшу заповідь.
Цією заповіддю є заповідь любові,
яка має подвійний вимір: любити Бога і любити ближнього. «Святі, яких ми нещодавно
вшановували всіх разом в одному урочистому святі, є якраз тими, хто, довіряючи Божій
благодаті, намагалися жити цим фундаментальним законом», – сказав Венедикт XVI, пояснюючи,
що цю заповідь здійснити може лише той, хто живе в глибоких стосунках з Богом, «подібно,
як дитина стає здатною любити, якщо має добрі стосунки з мамою і татом».
«Перше,
ніж бути заповіддю, – вів далі Папа, – любов є даром, дійсністю, пізнати та зазнати
яку дає Бог, так що вона, немов зерно, може прорости у нас та розвинутися в нашому
житті». Бо якщо Божа любов глибоко закоренилася в людині, то така людина, за словами
Святішого Отця, стає здатною полюбити навіть того, хто цього не заслуговує, подібно,
як Бог ставиться до нас. «Батько і мати люблять дітей не лише тоді, коли вони цього
заслуговують, вони їх люблять завжди, очевидно, допомагаючи їм зрозуміти помилки»,
– зауважив Венедикт XVI, додаючи, що це від Бога ми вчимося завжди прагнути добра
і тільки його, а тоді закликав: «Навчімося дивитися на ближнього не лише своїми очима,
але й Божим поглядом, який є поглядом Ісуса Христа. Поглядом, який розпочинається
з серця і не зупиняється на поверхні, виходить за межі того, що кидається в очі на
перший погляд, й уміє збагнути глибокі сподівання іншої особи».
У цьому контексті
Папа зазначив, що відбувається зворотній процес: відкриваючись на ближнього, такого,
яким він є, я відкриваюся також на пізнання Бога. «Любов Бога і ближнього, – додав
він, – невіддільні. Ісус не винайшов ні однієї, ні другої, але об’явив, що вони, по-суті,
є однією заповіддю, і зробив це не лише у притчах, але, передовсім, Своїм свідченням:
Особа Ісуса та все Його таїнство втілюють єдність любові Бога та ближнього, немов
вертикальне та горизонтальне рамена хреста».
Святіший Отець також додав, що
Спаситель дарує нам цю подвійну любов у Пресвятій Євхаристії, даючи Себе Самого, а
ми, нагодовані цим Хлібом, любимо одні одних так, як Він полюбив нас. «Дорогі друзі,
– закликав на завершення Венедикт XVI, – за заступництвом Пречистої Діви Марії молімося
за те, щоб кожен християнин умів виявляти свою віру в єдиного істинного Бога світлим
свідченням любові до ближнього».