Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (16)

Один з документів Другого Ватиканського Собору присвячений ставленню Церкви до інших релігій. Це – декларація «Nostra aetate», про яку піде мова в нашій черговій короткій бесіді, присвяченій спадщині цього Собору, яку приготовано на основі циклу передач «Компас третього тисячоліття», автором якого є о. Даріуш Ковальчик, ТІ.

Чи всі релігії однакові? Чи всі релігії істинні? Відповідь християнина на ці запитання повинна бути однозначною: НІ! Адже не можна розумно підтримувати думку про те, що однаковими є ствердження «Ісус Христос є Богом» та «Ісус Христос не є Богом», і що вони одночасно відповідають істині. Отже, яка ж релігія є справжньою?

Другий Ватиканський Собор навчає, що істинною релігією є та, яку «Сам Бог дав пізнати людському родові», і що ми «віримо, що ця єдина істинна релігія існує в католицькій і апостольській Церкві». Одночасно, в декларації «Nostra aetate» Собор стверджує, що «Католицька Церква нічого не відкидає з того, що є істинного та святого» в інших релігіях, в яких нерідко «відбивається промінь тієї істини, яка просвітлює всіх людей» (п.2).

У цьому контексті міжрелігійний діалог означає не зрівняння всіх релігій, але спільне шукання істини та спільні старання про добро усіх. Діалог, однак, не суперечить завданню Церкви «звіщати Христа, Який є дорогою, істиною та життям».

В Декларації «Nostra aetate» йдеться, насамперед, про взаємини з ісламом та юдаїзмом. «Церква, – читаємо в документі, – з пошаною ставить до мусульман, які почитають єдиного Бога». І сьогодні Венедикт XVI повторює це ствердження, наголошуючи на тому, що діалог з ісламом повинен ґрунтуватися «на спільному розумінні свободи та істини».

Щодо юдаїзму, Собор пригадує, що християни «духовно пов’язані з родом Авраама», а тому рішуче засуджуються будь-які прояви антисемітизму. Однак, Другий Ватиканський Собор не хоче звести діалог з євреями виключно до трагедії Голокосту. Він пригадує, що взаємну пошану досягається шляхом «біблійних та богословських студій та братерського діалогу» (п.4). І хоч в зустрічі між релігіями важко уникнути політики, у центрі міжрелігійного діалогу є Бог.