Святі – свідки перемоги любові над егоїзмом. На молитві «Ангел
Господній» з Папою в урочистість Всіх Святих
Спогад про всіх святих спонукає нас призадуматися над подвійним горизонтом людства,
який символічно позначаємо словами «земля» та «небо». Цій темі Папа Венедикт XVI присвятив
повчання, виголошене опівдні, 1 листопада 2012 р., перед проказуванням молитви «Ангел
Господній». Святіший Отець зазначив, що перше слово вказує на історичний шлях, а друге
– на вічність, «повноту життя в Бозі». Таким чином, бачимо й Церкву в її подвійному
вимірі, який називаємо «спільністю святих» – дійсністю, що бере свій початок на землі
та осягає своє завершення у небі.
«У світі земному Церква є початком цього
таїнства сопричастя, яке об’єднує людство, таїнства, повністю зосередженого на Ісусі
Христі», – сказав Венедикт XVI, пояснюючи, що Христос, як читаємо у Євангелії, помер
за те, щоб наново зібрати розсіяних Божих дітей, а це Його діло надалі триває в Церкві.
«Бути християнами, приналежати до Церкви, означає відкритися на цю спільність», –
додав Святіший Отець, зазначаючи, що тими, хто дійсно жив цією динамікою є святі,
і ті, яких проголосила Церква, і ті, які відомі лише Богові.
«В кожному з них,
– вів далі Папа, – завдяки Своєму Духові, що діє через Слово та Святі Тайни, уприсутнився
Христос. А бути об’єднаними з Христом у Церкві не касує особистості, але відкриває
її, перемінює її силою любові, надаючи їй вже тут, на землі, вимір вічності». По-суті,
це означає стати згідними з образом Божого Сина, здійснити задум, задля якого ми були
створені, та відкритися на спільність з усіма членами Містичного Тіла Церкви, яка
осягне свою досконалість в небі. «У сьогоднішньому святі ми маємо передсмак краси
цього життя повної відкритості на Божий погляд любові», – сказав Венедикт XVI, додаючи,
що саме в святих ми бачимо перемогу любові над егоїзмом та смертю і лише віра у вічне
життя може нас спонукати по-справжньому любити історію та світ, «без прив’язаності,
зі свободою паломника, який любить землю за те, що її серце – в небі».