Бог об’являється в спільноті, яка чинить покаяння. Доповідь архиєпископа Петра Мальчука,
ЧБМ, під час Синоду про нову євангелізацію
У середу, 17 жовтня 2012 р., під час ранкового, 15-го з черги, загального засідання
ХІІІ Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, свою доповідь представив архиєпископ Петро
Мальчук, ОБМ, Ординарій Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні,
який поділився своїми думками про те, ким є євангелізатор, і яка його мета.
На
прикладі святого Івана Христителя Предтечі, який приготовляв народ до зустрічі Месії,
доповідач пояснив, що «така зустріч може відбутися лише в умовах істини, яка єдина
дає нам зрозуміти, ким людина є без Бога, ким є народ, який залишив Бога та Його заповіді».
Іван Христитель називає їх «родом гадючим», а відповідаючи на запитання: «Що робити?»
– каже: «Покайтеся і наверніться». «Отож, в спільноті, яка кається та намагається
навернутися, об’являється Господь», – зазначає архиєпископ Мальчук, а далі пригадує,
як після слів: «Ось Агнець Божий. Спаситель світу, якому я негідний розв’язати сандалі»,
– учні Предтечі Андрій та Іван пішли за Ісусом, Який запросив їх іти за Ним. Сповнивши
свою місію, Іван Христитель з глибоким задоволенням стверджує: «Радість моя повна».
«Ось
в чому, – зазначає доповідач, – полягає рація існування євангелізатора: приготовляти
та супроводжувати того, хто шукає Ісуса, до зустрічі з Ним. Саме це зробив Андрій,
відразу привівши до Месії свого брата, кажучи йому, що вони зустріли того, кого чекали
протягом століть. Зустріч з живим Богом є зовсім самобутнім, перемінюючи досвідом,
який все ставить на місце та повністю перевертає дійсність. Відразу зроджується потреба
звіщати цю дійсність, яка сповнена радістю, є визволяючою та спасенною. Євангелист
Іван на все життя запам’ятав цю першу зустріч з Учителем».
Для призадуми в
контексті теми цьогорічної Синодальної Асамблеї, архиєпископ Петро Мальчук запропонував
Синодальним Отцям два наступні аспекти: «Свята Тайна Покаяння, адже, очевидно,
що там, де занедбується сповідь, там помирає духовне життя, та відповідна організація
формування кандидатів до священства: яких слід відокремити від світу, щоб дати
їм нагоду перебувати разом, як апостоли у світлиці Тайної Вечері, поки Господь не
здійснить у них Свою переміну».