Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (12)

Євангеліє та культура у світлі душпастирської конституції Gaudium et spes (Радість і надія), Другого Ватиканського Собору є темою нашої чергової зустрічі зі спадщиною цього собору, в рамках рубрики, приготованої на основі циклу передач «Компас третього тисячоліття» о. Даріуша Ковальчика, ТІ.

Ознакою людської особи є те, що без культури вона не може повністю досягнути людського життя, – стверджується у 53 пункті згаданого документу, з якого також постає очевидним той факт, що Євангеліє приходить до людини завдяки посередництву культури. «Євангелізація полягає також і у зустрічі з культурою кожної епохи», – підкреслював блаженний Іван Павло ІІ.

Без культури віра залишається безформною, наражаючись на секуляризацію та політизацію надії. Тому Другий Ватиканський Собор зауважив, що кожен, хто згідно з Божим задумом розвиває людську громаду у сфері сім’ї, культури, суспільного та економічного життя, а також політики, надає чималу допомогу Церкві та церковній громаді мірою того, наскільки вона залежить від зовнішнього світу.

Однак, культура, в свою чергу, потребує досвіду віри. Без відкритості на божественне, вона перетворюється на псевдокультуру, зосереджену виключно на матеріальному. Тому, усвідомлюючи цю небезпеку, «Gaudium et spes» стверджує, що Христове Євангеліє безперервно оновлює життя та культуру занепалої людини. Таким чином, Церква робить свій вклад у людську культуру та стимулює її (п. 58).

На жаль, відразу після Собору, несподівано вибухнула «революція» культури та звичаїв, названа «революцією 1968-го», яка значно перемінила рамки, на які посилався Другий Ватиканський Собор. Деякі аспекти цієї хвилі 68-го вже проминули, інші, такі, як сексуальний лібералізм, стали частиною панівної ментальності. Але ці зміни, як також так звана інформатична революція останніх десятиліть, не позбавили актуальності послання Собору про взаємозв’язок між вірою та культурою. Навпаки, Церква, як ніколи раніше, повинна бути присутньою у сфері культури, шукаючи, одночасно, союзників для протистояння різним проявам антикультури.