До подорожі Папи до Лорето: Святий будиночок з Назарету
Як розповідає побожна традиція, понад 700 років тому, 10 грудня 1294 року ангели перенесли
до Італії будиночок, в якому в Назареті жила Пречиста Діва Марія. Він був поставлений
на пагорбі, де росли лаврові дерева, звідси й назва місцевості «Лорето».
Християнський
переказ розповідає, що коли хрестоносці були вигнані з Палестини, то щоб врятувати
від спустошення мусульманами назаретський будиночок, в якому народилась Пречиста Діва
Марія, де жила з батьками Йоакимом та Анною, і де почула від архангела Гавриїла благовість,
що стане Матір’ю Божого Сина, та де після повернення з Єгипту жила Пресвята Родина,
1291 року він був перенесений ангелами до Іллірії, тобто південно-східної частини
Балканського півострова на узбережжі Адріатичного моря, а потім, 1294 року – на другий
берег моря, туди, де тепер розташоване місто Лорето.
Існує також версія, що
перенесення назаретського будиночка було виконане за розпорядженням Никифора Анджелі,
правителя Епіру. Та якою б не була дійсність перенесення Святого будиночка до Лорето
– чи небесними ангелами чи з людської ініціативи, яка також мала божественне натхнення
– воно нерозривно пов’язане з житлом Пресвятої Богородиці в Назареті.
Археологи
та історики ствердили, що житло Пречистої Діви Марії в Назареті складалось з двох
частин – одна з них, внутрішня, була частиною скелі, а друга, передня, добудована.
Внутрішня частина будиночка Божої Матері знаходиться в базиліці Благовіщення в Назареті,
а зовнішня, мурована частина, як твердять науковці, могла би бути саме тією, яка почитається
у Лорето. Про це свідчить і саме каміння, з якого споруджений будиночок , і розчин,
яким воно скріплене, згідно з технікою, яка вживалась у Палестині 2000 років тому,
але яка ніколи не застосовувалась в Італії.
Дійсно, святий будиночок в Лорето
не має фундаменту і спирається на давню бруківку. Структура будови відповідає назаретській
частині житла. Первісні мури були заввишки лише 3 метри, а потім, уже в Лорето, їх
надбудували, щоб місце було придатнішим для культу. Тепер назаретський будиночок,
площею коло сорока квадратних метрів, встановлений в центрі храму під куполом.
Статую
Пресвятої Богородиці, яку почитають в санктуарії в Лорето, називають також Чорною
Мадонною, адже фігура потемніла від диму і кіптяви свічок. Під час пожежі 1921 року
первісна статуя згоріла, а вже наступного, 1922 року, з ліванського кедра, що ріс
у садах Ватикану, вирізьблено копію, яка тепер там почитається.
Лорето лежить
в гірській околиці на побережжі Адріатичного моря, на південь від портового міста
Анкони. Почитання Святого будиночка дуже швидко поширилось не тільки в Італії, але
й в усій Європі. Будиночок Пречистої Діви Марії в Лорето дуже швидко став метою численних
паломництв і у ХV сторіччі навколо нього споруджено величний храм. Прощі зростали
мірою того, як збільшувалась кількість чудесних одужань. Згодом мури будиночка Пречистої
Діви Марії вкрили дорогоцінними мармурами, вирізьбленими славними скульпторами епохи
Відродження. У ХІХ сторіччі бічні каплиці базиліки в Лорето присвятили різним народам
– Іспанії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Польщі та слов’янським народам.
Вже
від своїх початків Лорето стало справжнім центром живої віри та щирої молитви до Пресвятої
Богородиці. Вистачить згадати, що туди щороку прибуває кілька мільйонів прочан. З
нагоди 700-річчя Святого дому в Лорето, що відзначалось 1994-1995 року, блаженний
Папа Іван Павло ІІ написав до Преосвященного Паскуале Маккі, тодішнього місцевого
архиєпископа: «Святий будиночок в Лорето – це не тільки реліквія, це також і цінна,
конкретна ікона».