Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (11)

Через душпастирську конституцію Gaudium et spes (Радість і надія), Другий Ватиканський Собор хотів висловити те, як розуміє присутність та діяльність Церкви у сучасному світу. Беручи до уваги основні моменти зустрічі між Церквою та суспільством, ця конституція на перше місце ставить родину, оскільки «благо особи та людського і церковного суспільства тісно пов’язане з щасливим станом подружньої та родинної спільноти».

Сьогодні багато говориться про різні ознаки кризи у Церкві. В цьому контексті багато уваги приділяється станові духовенства. Очевидно, що, «якість» пастирів сильно впливає на якість християнської спільноти. Але також правдою є те, що криза Церкви, брак покликань, є наслідком кризи католицької родини.

На жаль, представлені під час Собору дослідження, що стосувалися слабкості сім’ї, сьогодні є ще актуальнішими, ніж 50 років тому. Інститут сім’ї, – читаємо в Gaudium et spes, – затемнений язвами розлучення, так званої «вільної любові», егоїзмом, грішними практиками проти плідності, як також, економічними умовами, які вносять замішання у родинне життя (п. 47). Блаженний Іван Павло ІІ в Апостольському листі «Надходить нове тисячоліття» писав, що в питаннях, які стосуються сім’ї, «Церква не може піддаватися тискові певної культури, навіть якщо вона дуже поширена, а навіть – войовнича».

Другий Ватиканський Собор закликає всіх християн докладати старань для сприяння сім’ї, «як свідченням свого життя, так і однозгідною співпрацею з усіма людьми доброї волі» (п. 52). Церква як ніколи потребує чоловіків та жінок, які з розсудливістю відповідатимуть на цей заклик. Більше того, справа сім’ї повинна би стати головною перспективою діалогу між конфесіями та релігіями.