Найдієвішим засобом проти зла є молитва. Папа на загальній аудієнції 12 вересня 2012

Часто перед обличчям зла маємо відчуття, що не можемо нічого зробити, але в такі хвилини першою та найуспішнішою відповіддю, яку можемо дати, і яка скріплює наші силі в щоденній обороні добра, є молитва. На це звернув увагу Папа Венедикт XVI, коментуючи під час загальної аудієнції у середу, 12 вересня 2012 р., другу частину Книги Одкровення. Чергова зустріч Святішого Отця з паломниками, яка цього разу відбувалася в залі ім. Павла VI у Ватикані, стала продовженням циклу катехиз, присвячених молитві.

Папа зауважив, що в першій частині останньої книги Нового Завіту, про яку він говорив минулої середи, йдеться про молитву, скеровану на внутрішнє життя Церкви, натомість в другій вона звернена на увесь світ, адже Церква живе у світі та є частиною історії. У цьому контексті Святіший Отець вказав на два способи життя, протиставні між собою. Першим, за його словами, є «Христова система», до якої належать вірні, а друга – це «дочасна система», яка через навіювання Лукавого звернена проти Божого Царства та Завіту, намагаючись будувати світ, відмінний від того, яким його бажав Бог. У такому контексті завданням вірних є розпізнавати історичні події у світлі віри та співпрацювати у розвиткові Божого Царства, а це безпосередньо пов’язане з молитвою. Бо відкриваючись в особистій чи спільнотній молитві на Христа, ми вчимося дивитися на речі в новий спосіб та розуміти їхній справжній сенс.

«Молитва є, немовби, відкритим вікном, яке дозволяє нам завжди звертати свій погляд до Бога, і не лише для того, що пригадати собі про до мету, до якої прямуємо, але також дозволити на те, щоб Божа воля просвічувала нашу земну життєву дорогу», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що Бог заохочує християнську громаду до реалістичної призадуми над існуючим станом речей, зауважувати зло, несправедливість та страждання. Але це не повинно призводити до розпачу, а, радше, спонукати до віри в те, що примарна всемогутність Лукавого зникає, коли з’являється справжня всемогутність, тобто всемогутність Бога, Який не тільки може врівноважити зло, але й перемогти його. Бо, – як пригадав Папа, – Він взяв на себе зло світу, щоб очистити його вогнем Своєї любові.

За словами Святішого Отця, Книга Одкровення заохочує нас, щоб ми не піддавалися злу, але перемагали його добром, споглядаючи на Розп’ятого та Воскреслого Христа, Який чинить нас учасниками Своєї перемоги. «Церква живе в історії людства, не замикається сама в собі, але відважно виходить назустріч труднощам та стражданням, що трапляються на її шляху, наполегливо звіщаючи, що зло не подолає добра, що тьма не закриє Божого блиску», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що ми, як християни, «ніколи не можемо бути песимістами: так, відомо, що на нашій дорозі часто зустрічаємо насильство, брехню, ненависть, переслідування, але це нас не знеохочує. Особливо молитва, – зазначив він, – вчить нас зауважувати Божі знаки, Його присутність та діяння, а також вчить нас самих бути світилами добра, які поширюють надію та вказують на те, що перемога належить Богові».

На завершення Папа зазначив, що не зважаючи на складність символів, Книга Одкровення «впроваджує нас до надзвичайно багатої молитви», а її форма «великої літургійної спільної молитви є, одночасно, могутнім закликом відкривати надзвичайне багатство та перемінюючу силу Пресвятої Євхаристії». «Особливо я б хотів наполегливо заохотити залишатися вірними обов’язкові брати участь під час Господнього дня у недільній Службі Божій, яка є справжнім центром тижня», – сказав Венедикт XVI, пригадуючи наприкінці про те, що Книга Одкровення вказує нам символ діаманту, який має різні блискучі форми, але його цінність полягає в чистоті центрального ядра. «Промовисті форми молитви, які знаходимо в Книзі Одкровення, спричиняються до сіяння єдиної та невимовної цінності Ісуса Христа», – закінчив Святіший Отець своє повчання.