Саме під час молитви зауважуємо, що Ісус є з нами. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 5 вересня 2012

«Сьогодні, після перерви, пов’язаної з вакаціями, повертаємося з аудієнціями до Ватикану, і як хотів би продовжити цю “школу молитви”, яку ми разом переживаємо під час цих середових катехиз», – цими словами Папа Венедикт XVI розпочав своє повчання, виголошене у середу, 5 вересня 2012 р., під час загальної аудієнції, на яку в залі імені Папи Павла VI у Ватикані зібралося понад 7 тисяч паломників.

Святіший Отець ділився роздумами про молитву згідно з тим, як вона описана в Книзі Одкровення, що є останньою книгою Нового Завіту. Аналізуючи перший її розділ, Папа підкреслив, що наша молитва, насамперед, є слуханням Бога, Який промовляє до нас. Вона повинна бути вираженням любові до Бога, вдячністю за Його любов, за дар Ісуса Христа, Який приніс нам силу, надію та спасіння. Крім того, неустанна молитва розбуджує в нас відчуття присутності Бога в нашому житті та історії, а «Його присутність нас підтримує, провадить та додає надії посеред темряви певних людських ситуацій», – зауважив Венедикт XVI, додаючи, що будь-яка молитва, навіть в найрадикальнішій самотності, ніколи не є неплідною, але «життєдайною силою, яка веде до зміцнення християнського життя, аби воно було дедалі послідовнішим та свідомішим».

Підсумовуючи свої роздуми, Папа зазначив, що Книга Одкровення вказує нам на спільноту, зібрану на молитві, «бо саме на молитві дедалі більше зауважуємо, що Ісус присутній між нами. І чим більше і краще, неустанно та інтенсивно молимося, тим більше уподібнюємося до Нього, а Він справді входить в наше життя та провадить ним, обдаровуючи миром та радістю. І чим більше ми пізнаємо, любимо та наслідуємо Ісуса, тим більше відчуваємо потребу зупинитися з Ним на молитві, отримуючи спокій, надію та сили для свого життя», – сказав Венедикт XVI.