Оновлення в послідовності. 50-річчя Другого Ватиканського Собору (7)

Що є характерною рисою християнства, яка його дуже відрізняє від інших релігій? Ключовим словом відповіді є слово «Об’явлення». Тому не дивує, що на думку багатьох людей, одним з найважливіших документів Другого Ватиканського Собору є Конституція про Божественне Об’явлення Dei Verbum (Боже Слово), нещодавнім продовженням якої стало післясинодальне Апостольське повчання Папи Венедикта XVI Verbum Domini (Господнє слово). У дійсності, християнська віра не є релігією, що народилася з людського зусилля відкрити Бога, але це Бог вийшов назустріч та об’явив Себе людині. Віра – це відповідь на дію Бога, Який забажав об’явити Себе.

Собор навчає: «Подобалося Богові у Його доброті та мудрості об’явитися особисто. ... Бог бажає показати та переказати Себе Самого». Отож, об’явлення – це не лише збір істин, вміщений у Святому Письмі та в Переданні. Навіть більше: не існує такого переліку догм, які б могли претендувати на те, щоб охопити всю християнську віру. В центрі Об’явлення стоїть зустріч з Особою, з Ісусом Христом.

Тому, будь-яка реформа Церкви та в Церкві повинна починатися з живого досвіду Ісуса, Який виходить нам назустріч. Численні нові католицькі рухи почалися саме з цього відкриття. Блаженний Іван Павло ІІ в листі «Надходить третє тисячоліття», який можна назвати його заповітом для Церкви ХХІ століття, стверджує: «Ні, не якась формула спасе нас, але Особа та впевненість, яку Вона нам вливає: Я з вами! Отож, не йдеться про те, щоб вигадувати якусь “нову програму”. Програма вже існує... Вона полягає, в остаточному аналізі, у Самому ж Христі».

Післясоборове оновлення полягає в шуканні правильної відповіді на оте Христове «Я з вами». Однак, – як пригадує Другий Ватиканський Собор, – її не можна віднайти, не читаючи Біблії: «Незнання Писань, у дійсності, є незнанням Христа».