Слухняність у Церкві не є запереченням гідності людини. Послання еквадорським священикам Префекта Конгрегації в справах духовенства

Жити священичим покликанням, як рішенням радикального наслідування Христа, усвідомлюючи те, що воно є цілковитим та остаточним відданням Йому свого життя, щоб вірно звіщати Його слово. Таке заохочення знаходимо в листі, надісланому кардиналом Мауро П’яченцою, Префектом Конгрегації в справах духовенства, дієцезальним священикам Еквадору, які зібралися на п’яту з черги свою загальнонаціональну зустріч. Вона проходила в столиці країни місті Кіто.

«Господь кличе вас, – пише кардинал П’яченца до священиків Еквадору, – бути пастирями, а тому важливо не забувати, що отримання такої великої відповідальності не може залежати від особистих заслуг». Йдеться радше про «абсолютно безкорисливий дар» жити в особі істинного та єдиного Пастиря, яким є Христос, Який нас полюбив та кличе до наслідування.

Пишучи про завдання священика в традиційному ключі трьох визначень: освячувати, навчати та провадити, Префект Конгрегації в справах духовенства, насамперед, виокремив вірне здійснення завдання освячувати, що відбувається через служіння Святих Тайн. Йдеться про завдання, яке, за його словами, повинно забирати найбільше «апостольської енергії», адже освячення не є чужим місії, навпаки, «Боже діло спасіння здійснюється саме через освячення Його люду», а сьогодні цю істину часто помилково зводять на другий план. Очевидно, не менш важливим є служіння Божого слова, що становить основну частину завдання навчати. «Нова євангелізація, – зауважує кардинал П’яченца, – заохочує всіх до завжди оновлених старань в апостоляті та звіщенні».

Префект Конгрегації в справах духовенства зверну увагу і на такий аспект, як вірність своєму єпископові. Він зазначає, що діяцезальний священик хоч і не складає урочистого обіту послуху, під час свячень він обіцяє «синівську пошану та слухняність» своєму ієрархові та його наступникам. У наш час, позначений релятивізмом та ліберальністю, ця обіцянка вірності стає дедалі менше зрозумілою для пануючої ментальності, яка вбачає в ній обмеження людської гідності та свободи. «Ми ж, які живемо справжнім послухом, – зазначив кардинал Мауро П’яченца, – знаємо, що це не так: слухняність у Церкві ніколи не суперечить гідності та пошані до особи, її ніколи не слід вважати звільненням від відповідальності». Вона, натомість, читаємо в посланні, означає «могти залишатися в істині, якою є Христос, бути присутніми та здійснювати свою діяльність в Його живому тілі, яким є Церква».