Христос Добрий Пастир є нашим миром. На молитві «Ангел Господній» з Папою 22
липня 2012
Своє повчання, виголошене перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю,
22 липня 2012 р., Папа, у світлі Божого слова, присвятив Господеві, як Пастиреві людства.
А це, за його словами, означає, «що Бог бажає для нас життя, бажає привести нас на
добре пасовисько, де зможемо живитися та відпочити; Він не хоче, щоб ми загубилися
чи померли, але щоб осягнули мету нашого шляху, якою є повнота життя». Це якраз те,
чого бажає кожен батько та кожна мати для своїх дітей: добра, щастя, самоздійснення.
«У
Євангелії, – сказав Венедикт XVI, – Ісус представляє Себе, як Пастиря загублених овець
з дому Ізраїля. Його погляд на людей є поглядом пастиря». Це, наприклад, бачимо в
словах святого Марка, який пише, що одного разу Ісус, вийшовши з човна, побачив великий
натовп людей та «змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не
мають. І він навчав їх чимало». «Ісус, – сказав Святіший Отець, – Своєю проповіддю
та Своїми ділами втілює Бога Пастиря , дбаючи про хворих та грішників, про тих, які
є “загубленими”, щоб привести їх до безпечного місця, до Отцевого милосердя».
Папа
зауважив, що однією з таких загублених овечок була Марія Магдалина, пам’ять якої спогадувалася
того дня за новим календарним стилем. Євангелист Лука розповідає, що Ісус вигнав з
неї сім бісів, тобто, визволив від повного підкорення злому. «В чому ж полягає це
глибоке зцілення, яке Бог довершує через Ісуса?» – запитав Венедикт XVI, відповідаючи:
«Полягає у справжньому, повному мирі, який є плодом примирення людини в собі самій
та в усіх її взаєминах: з Богом, з ближніми, зі світом». Святіший Отець зазначив,
що лукавий завжди намагається зруйнувати Боже діло, сіючи поділи в серці людини, між
людиною та Богом, в міжособових стосунках. Він сіє війну, в той час, як Бог творить
мир. Навіть більше, як навчає святий Павло, сам Христос є нашим миром, Який, ставши
Агнцем, що касує гріхи світу, сповнив обітницю 23 Псалма: «Добрість і милість будуть
мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні».
«Ці
слова, – сказав на завершення Венедикт XVI, – прискорює биття нашого серця, тому що
висловлюють наше найглибше прагнення, говорять про те, для чого ми створені: про життя,
вічне життя! Це слова тих, хто, як Марія Магдалина, досвідчив Бога у своєму житті
та знає Його мир».