Бесіди про соціальну доктрину Церкви (52). Літня школа італійського Католицького Університету про " Багатогранне призначення прибутку"

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо, присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

************************************
Сьогодні в рамках «Бесід про соціальну доктрину Церкви» пропонуємо вашій увазі розповідь про літню школу «Багатогранне призначення прибутку. На шляху до гуманізації ринку та суспільства», яку нещодавно організував італійський Католицький Університет Пресвятого Серця в Мілані на півночі Італії. В його організації брали участь католицька профспілка Християнський робітничий рух та центр вивчення соціальної доктрини Церкви згаданого університету.

Завданням вже четвертої з черги літньої школи, призначеної для тридцятки молодих керівників Християнського робітничого руху, було вказати на необхідність подолати звичне розділення між прибутковими та організаціями, не спрямованими на отримання прибутку, розглядаючи тему безкорисливості та дару, запропоновану Папою Венедиктом XVI в енцикліці Caritas in veritate.

В працях літньої школи, крім викладачів, взяли участь представники соціального душпастирства, підприємці, представники волонтерських організацій. Вишкіл закінчився круглим столом на тему «Різні призначення прибутку», за участю, зокрема, Президента Християнського робітничого руху, міністра культури Італії, Президента комісії італійського єпископату в справах освіти.

В своїй соціальній енцикліці Caritas in veritate («Любов у істині»), Папа Венедикт XVI чітко вказує на те, що прибуток жодним чином не можна вважати незалежною метою, але – засобом для досягнення спільного добра. У свою чергу, про прибуток слід судити не лише з точки зору його застосування, але й беручи до уваги спосіб його здобування. Безкорисливість дарування себе через працю є шляхом до подолання чисто утилітаристської концепції праці та до відкривання її справжньої цінності. Дуже часто соціальну відповідальність підприємства розглядається, як щось додаткове, що не впливає на його функціонування. В той же час, досвід показує, що підприємство, яке здатне відповідально подбати про контекст, в якому працює, про людей, які до нього належать, яке зважає не тільки на економічні наслідки своєї діяльності, може з впевненістю долати виклики, які ставить глобалізація та актуальне економічна криза.

З трьохденних праць літньої школи в Мілані, присвяченої соціальній доктрині Церкви, випливає, що відповідь на виклики, пов’язані з довготривалою кризою, не можуть обмежитися корекціями існуючих економічних моделей. Йдеться про необхідність розпочати з виховання особи, щоб уміла бачити дійсність в її цілісності, не зводячи її до якоїсь частини, як от економічна сфера. Найкращою відповіддю на дуалістичний скептицизм, який розділяє економічну вигоду від моральних принципів, було б обрати, як вихідну точку, запрошення Папи Венедикта XVI до безкорисливості, самопожертвування, щоб породжувати цінності, здатні будувати спільне добро.

Під час заключного круглого столу звернено увагу на необхідність належного оцінення так званого третього сектору, тобто організацій, не спрямованих на отримання прибутку, які вже є не тільки розподільчими, але також займаються виробництвом. Поряд з питаннями оцінки підприємств, наголошено на необхідності звернути увагу на такі проблеми, як податкова система, надмірно незбалансована в сторону зарплати та прибутків підприємства, більша соціальна відповідальність підприємств та подолання глибокої соціальної нерівності в країні. Цікавим було наголошення на важливості соціальної ринкової економіки, яка бере до уваги свободу людської особи, її підприємницькі здібності, що дає змогу уникнути розділення, спричиненого протилежними інтересами, та вчиняє з прибутку засіб, а не лише мету. Від цього, на думку учасників, залежить конкурентоздатність Європи, як ззовні, так і всередині її границь. Адже глобалізація та світ фінансів змінили погляд на прибуток, як щодо його здобування, так і розподілення. В такому контексті, поряд з необхідним інвестуванням в людські ресурси, слід ствердити цінність субсидіарності для зростання як економіки, так і суспільства, про що пригадує соціальна доктрина Церкви.

Потрібно зрозуміти, що підприємство – це не вкладений капітал, але, передовсім, – особа, яка займається підприємницькою діяльністю. Одночасно, криза не лише «спалила гроші», але похитнула довіру, яка є центральним елементом у сфері кредитування. Сьогодні ж саме взаємини між суспільством та політикою потребують довіри, яку слід відбудувати. Тому, висловлено сподівання, що юні учасники курсів житимуть цим виміром не лише в соціальній, але й політичній сфері, засвідчуючи християнські цінності, які вже зі своєї природи є об’єднуючими.