Бог призводить до добрих плодів навіть найменші зерна добра, і в цьому запорука нашої надії. На молитві «Ангел Господній» з Папою Венедиктом XVI 17 червня 2012

Про роль людини, як смиренного співробітника Божого Царства говорив Папа Венедикт XVI перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю 17 червня 2012 р., коментуючи Євангельські притчі про пшеничне та гірчичне зерно, які, за його словами, «вказують на основи нашої надії та наших старань».

У першій притчі Ісус пригадує, що не зважаючи на те, чи господар спить, чи чуває, «зерно проростає саме». Тому, людські зусилля настільки не будуть неплідними, наскільки великою є довіра до «сили зерна та доброго ґрунту». Зерно – це плід Божого творіння, а людина, як смиренний співробітник Творця, «споглядає та втішається Божою творчою дією, терпеливо очікуючи плодів». Наприкінці часів прийде хвилина остаточних жнив, тобто «заключного Божого втручання», яким остаточно здійсниться Його Царство. «Отож, кожен християнин, – сказав Венедикт XVI, – добре знає, що повинен робити все, що може, але остаточний результат залежить від Бога: усвідомлення цього підтримує його в щоденних трудах, особливо – у важких ситуаціях».

Друга притча також говорить про зерно, але вказує на важливу особливість: гірчичне зерно є найменшим, але, не зважаючи на це, воно наповнене життям, з нього народжується паросток, здатний пробитися через ґрунт, вийти на світло та рости, стаючи «більшим за інші рослини саду». Початкова слабкість зерна та велич рослини, яка з нього виростає, є, за словами Святішого Отця, метафорою Христа, Який беручи на Себе хрест, виражає усю Свою Божественну велич. «І таким є Боже царство: дійсність, по-людськи мала, складена з убогих серцем, з тих, хто не ввіряється своїй силі, але силі Божої любові, з тих, хто не є великим в очах світу; однак, якраз через них виливається Христова сила та перемінює все те, що на початку здається неважливим», – зазначив Венедикт XVI.

«Наші малі сили, на перший погляд, безпомічні перед проблемами світу, але якщо їх занурити в Божу силу, то вони не бояться перешкод, тому що впевнені в Господній перемозі. Це – чудо Божої любові, яка пророщує та зрощує кожне зерно добра, розсіяне на землі», – підсумував Папа, додаючи, що це чудо «вчиняє нас оптимістами, не зважаючи на труднощі, страждання та зло, з якими зустрічаємось».