2012-06-13 09:24:48

Бесіди про соціальну доктрину Церкви (50)


Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо, присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії: RealAudioMP3

**************************

Дедалі частіше чуємо про те, що актуальна економічна криза є, насамперед, моральною кризою, яка стосується нашого ставлення до матеріальних благ, до людей та навколишнього середовища, наших стилів життя. Тому в різних дискусіях на перший план виходить запитання про необхідність відновити зв’язок між економікою та етикою.

Ідея про те, що можна виробляти ресурси та матеріальні добра, чи стратегічно управляти цими благами, не маючи, одночасно, мети чинити добро, багатьом людям вже сьогодні видається ілюзією. Після падіння комунізму, а пізніше – неолібералізму, настав час, коли й ті, які раніше не бажали чути про християнську мораль, дедалі частіше задумуються над тим, що чеснотлива поведінка, спрямована на спільне добро, яка виглядала чимось наївним, сьогодні є необхідною передумовою функціонування будь-якої людської системи. Це підтверджує досвід підприємств, які діють за принципами справедливої та солідарної торгівлі, показуючи, як в умовах суспільної співпраці зростає продуктивність та самовіддача.

Як же ж можна поєднати принцип спільного добра та ринкову економіку? Спільне добро, яке несе користь кожній окремій особі, можна осягнути лише тоді, коли його здійснювати разом з усіма членами спільноти. Тобто, користь для однієї людини осягається разом з вигодою інших людей, а не проти неї чи за її рахунок, як це відбувається у випадку приватного блага. На своїх початках ринкова економіка характеризувалася як суспільна цінність, де принципи обміну та розподілу поєднувалися з принципом взаємності. З приходом капіталістичної економіки принцип взаємності відкинено, і разом з ним занепало зацікавлення спільним добром. Верх взяли утилітаристичні моделі, в яких втратило цінність навіть поняття людини, яку зведено до чисел та показників, забуваючи про особливості кожної окремої особи.

Ситуація, що склалася в сучасному світі, зокрема, протягом останніх років, показала обмеженість капіталістичного ринку, який виключає спільні блага. Сучасна криза пов’язана з втратою таких цінностей, як взаємність, взаємозв’язок. Адже предмет фінансових трансакцій є невіддільним від того, хто його здійснює, обмін не може бути анонімним та безособовим.

Марксистська ідеологія, а згодом, неоліберальні течії, породили глибоку кризу віри та довір’я, починаючи від мікровзаємин, таких як дружба чи сімейні стосунки, переходячи через проміжні групи, такі як різні асоціації, партії, товариства, призводячи до знецінення самого ж суспільства. Якщо цього не збагнути, то будь-які спроби рятувати економічну ситуацію приречені на занепад. Люди повинні зрозуміти та навчитися бачити, що інвестуючи в довір’я, в спільне добро, вони інвестують в майбутнє, стають творцями розвитку та щастя.

Віра справді належить до потреб людини. Без неї неможлива справжня гуманізація. Тут не мається на увазі, що людина, яка не має віри в Бога, не може бути гуманною. Йдеться про те, що без довір’я до ближнього неможливо бути повністю гуманними. Зрештою, хіба життя без довір’я до когось є можливим? Чи можна зрости, не маючи віри в когось, починаючи з батьків? Хіба можлива любов, коли не довіряється ближньому. Протягом всього свого життя ми потребуємо віри, потребуємо довіряти, вірити в когось.

Криза довір’я вчиняє нас нездатними переживати в повноті наші стосунки, починаючи особистими та завершуючи суспільними й громадськими. Іншими словами, без віри неможливо бути людиною. І це становить одну з найбільших проблем сучасного суспільства. Адже вірити і мати довіру означає будувати стосунки без використовування іншої людини. Саме тому соціальна доктрина Церкви, пропонуючи цивілізовану економічну модель, ставить на першому місці людину, покликану бути вільною, а не гвинтиком в руках анонімної технократії.

Аналізуючи в енцикліці «Caritas in veritate» економічну кризу 2007-2008 років, Папа Венедикт XVI пропонує світові альтернативний шлях, беручи за основу антропологічний аналіз та етику персоналістичного та спільнотного спрямування, згідну з християнським духом. Святіший Отець закликає зміцнити фінансовий та економічний досвід, що ґрунтувався б на економіці, спрямованій на спільне добро, впроваджуючи до цієї сфери також поняття братерства, безкорисливості, дару та справедливості. Адже саме такими є характерні ознаки культури спільного добра.







All the contents on this site are copyrighted ©.