«Людина ціниться більше за те, ким вона є, ніж за те, що вона має». Промова Папи Венедикта ХVІ до нових послів при Святому Престолі

Вранці, 4 травня 2012 р., Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ прийняв на приватній аудієнції п’ятьох нових послів при Святому Престолі, а саме, з Ефіопії, Малайзії, Ірландії, Фіджі та Вірменії. У своїй промові до нових повноважних послів при Апостольській Столиці, виголошеній по-французьки, Святіший Отець звернув окрему увагу на феномен крайньої нужди та бідності.

Папа зазначив, що актуальний розвиток суспільних комунікацій, у певний спосіб, вчинив світ «меншим». Можливість майже негайно отримати інформацію про події, які стаються в усьому світі, є для нас усіх закликом до того, щоб бути поруч народів та осіб «у їхніх радостях, а також у їхніх труднощах». Великі терпіння, спричинені бідністю та нестачою матеріальних та духовних дібр, закликає нас до нової мобілізації, щоб, у справедливості та солідарності, вийти назустріч усьому тому, що загрожує людині, суспільству та довколишньому середовищу. За словами Венедикта ХVІ, масове переселення у міста, збройні конфлікти, голод та хвороби, що вражають численні народи, в драматичний спосіб розвивають бідність, яка у наш час набирає нових форм. Теперішня економічна криза спричинилась до того, що багато сімей живуть у нестабільності. Коли створення та помноження потреб збільшують можливість необмеженого використання та споживання, брак необхідних засобів стає причиною розчарування. І коли бідність співіснує із великим багатством, в людях зроджується думка про несправедливість, що може стати джерелом перевороту. Отож, державам варто подбати про те, щоб соціальні закони не збільшували нерівність і загарантували народам гідне життя.

На думку Папи, розвиток, якого прагне кожна держава, повинен охоплювати кожну людину в її цілості, а не лише її економічний аспект. Досвід (такий, як мікрокредити та ініціативи утворення асоціативних справедливих союзів) показує, що є можливим гармонізувати економічні цілі із соціальними зобов’язаннями, демократичним урядуванням та пошаною до природи. Святіший Отець вважає, що добре було б посприяти ручній праці та землеробству, повертаючи їм гідність, якої вони заслуговують.

Далі, пригадавши новим послам при Святому Престолі, що людина розвивається тоді, коли збагачується також і духовно, Єпископ Риму наголосив, що держави мають обов’язок належно доцінити їхню культурну та духовну спадщину, які роблять свій вклад у розвиток країни, та спростити доступ до нього усім людям, щоб, таким чином, пізнаючи свою історію та культуру, кожен міг наново віднайти коріння власного існування.

Святіший Отець також підкреслив, що релігія дозволяє людині побачити в іншому свого брата. Тому, даючи людям можливість пізнати Бога, гарантуючи свободу релігії, держава допомагає їм сформуватись як духовно сильним особистостям, які здатні свідчити та робити добро навіть тоді, коли це вимагає зречень та жертв. Отож, у такий спосіб, можна будувати суспільство, у якому поміркованість та братерство переважатимуть над нуждою, байдужістю, егоїзмом, корисливістю та марнотратством.