В основі оновлення – слухняність Богові. Звернення Папи Венедикта XVI до священиків у Великий Четвер 2012 року

Для того, щоб оновити та зміцнити Церкву, потрібно бути сповненими радості віри, радикальності послуху, динаміки надії та сили любові. На це звернув увагу Папа Венедикт XVI під час проповіді у Великий Четвер 2012 року. На спільне Євхаристійне богослужіння з Єпископом Риму в базиліці Святого Петра у Ватикані 5 квітня зібралося 1600 кардиналів, єпископів та священиків, які відновили свої священичі приречення, складені під час пресвітерських свячень.

Під час проповіді Венедикт XVI пригадав, що священики «посвячуються в істині» та назавжди віддаються Богові, щоб «з огляду на Нього могли служити людям». Щоб здійснити це завдання, потрібно уподібнитися до Христа, а це, в свою чергу, вимагає перемогти себе самих, відмовитися від того, що є виключно нашим, від «показової самореалізації». Папа наголосив, що від священика вимагається, щоб він сам не претендував на своє життя, але віддав його іншому, тобто – Христові: «Не питатися: а що я буду з того мати? А радше: що я можу Йому дати, і, таким чином, – дати іншим? Або ще конкретніше: як повинно здійснюватись це уподібнення до Христа, Який не панує, але служить, не бере, а дає».

Святіший Отець пригадав нещодавній випадок, коли певна група священиків оприлюднила «заклик до непослуху», вказуючи також на конкретні приклади, як цей непослух мав би виявлятися. На їхню думку, слід також не зважати на остаточні рішення церковного Вчення, наприклад, у питанні про свячення жінок. «Чи непослух є шляхом до оновлення Церкви?» – запитав Венедикт XVI, продовжуючи: «чи може йдеться лише про розпачливий порив щось зробити, перемінити Церкву відповідно до наших прагнень та наших ідей?» Папа вказав на роль слухняності в Божих очах, прикладом якої є Сам Христос, Який був слухняним аж до хреста, чим вчинив вірогідною Свою місію. «Не моя, але Твоя нехай буде воля: ось слово, яке об’являє Сина, Його покору, й, одночасно, його божественність, та вказує дорогу також і нам», – наголосив Єпископ Риму.

За словами Святішого Отця, не йде мова про непорушність чи заскорузлість традиції. Навпаки, якщо поглянути на історію після Другого Ватиканського Собору, то зможемо розпізнати динаміку справжнього оновлення, яке часто набрало несподіваних форм, вчиняючи видимою живучість Церкви та присутність Святого Духа. Але передумовою кожного оновлення є уподібнення до Христа. «Ми не звіщаємо приватних теорій чи думок, але віру Церкви, якої ми є служителями», – сказав Венедикт XVI, наголошуючи: «Люди повинні відчути нашу ревність, якою ми даємо вірогідне свідчення Євангелію Ісуса Христа. Молімо Господа Бога наповнити нас Його благовістю, щоб через радісну ревність ми могли служити Його істині та любові», – закликав Папа священиків.