Подорож під знаком надії та милосердної любові. Папа Венедикт XVI в дорозі до Мексики

Вже стало звичним, що під час перельотів з нагоди Апостольських подорожей Папа дає інтерв’ю для журналістів, які його супроводжують. Не стала винятком і чотирнадцятигодинна подорож Венедикта XVI до Мексики. Розмова стосувалася різних актуальних тем: від бича наркоторгівлі в Мексиці до соціальної ситуації на Кубі, як також викликів нової євангелізації на латиноамериканському континенті.

«Їду, щоб підбадьорити та навчати, щоб утверджувати у вірі, надії та любові», – цими словами Венедикт XVI підсумував мету своєї подорожі, підкреслюючи, що його візит відбувається слідами історичних візитів блаженного Івана Павла ІІ на мексиканські та кубинські землі.

Відповідаючи на запитання про проблему наркоторгівлі та насильства у Мексиці, Святіший Отець підкреслив, що на Католицькій Церкві також лежить велика відповідальність у справі боротьби з цим явищем. «Ми повинні зробити все можливе проти цього зла, руйнівного для людства та нашої молоді», – сказав він, додаючи, що «першим кроком є звіщати Бога». Відповідальність Церкви полягає у «вихованні сумлінь, навчанні до етичної відповідальності», у «викриванні зла». Потрібно «демаскувати ідолопоклонство грошей, яке чинить людей рабами», «викривати ці фальшиві обітниці». Папа додав, що Церква демаскує зло, вчиняючи присутньою Божу доброту, Його істину.

Щодо суспільно-політичної ситуації на Кубі, Венедикт XVI пригадав, як з візитом Івана Павла ІІ 14 років тому «започаткувався шлях співпраці та діалогу», який, хоч і вимагає неабиякої терпеливості, але поступає. Зрештою, додав він, марксистська ідеологія «вже більше не відповідає дійсності». Папа також запевнив, що Церква «в дусі діалогу» бажає допомогти будувати справедливіше суспільство. Церква, за його словами, стоїть на боці свободи сумління та віровизнання.

Святіший Отець також відзначив старання Церкви в ділянці соціальної справедливості, наголошуючи на тому, що вона «не є політичною потугою, не є партією, але – моральною дійсністю, моральним авторитетом», і на ній лежить відповідальність за «формування сумління як у приватній, так і у громадській сферах». Адже можемо побачити, і не тільки в Латинській Америці, що чимало католиків виявляють «певне роздвоєння між приватною та публічною сферами». У приватній сфері, пояснив Венедикт XVI, «вони є віруючими католиками, але у громадській обирають шляхи, які не відповідають великим цінностям Євангелія, необхідним для заснування справедливого суспільства».