Представництво Апостольської Столиці при структурах Євросоюзу у Страсбурзі організувало Службу Божу за Європу

Представники дипломатичного корпусу, службовці Ради Європи, судді з Європейського суду з прав людини, члени місцевої громади та церковних інституцій зібралися у середу, 7 березня 2012 р., в катедральному соборі міста Страсбурга на Службу Божу в наміренні Європи. Богослуження організувала Постійна Місія Апостольської Столиці при Раді Європи з нагоди 12-ї зустрічі Глав Єпископатів країн Східної та Південної Європи, яка відбувалася у Страсбурзі від 5 до 8 березня. Службу Божу очолив місцевий архиєпископ Жан-П’єр Ґралле, а проповідь виголосив монсеньйор Альдо Джордано, Постійний Спостерігач Апостольської Столиці при Раді Європи.

У своєму слові проповідник звернув увагу на віковічну боротьбу між добром і злом, на індивідуальну свободу та стосунки з Богом, на владу та служіння. Він зазначив, що коли поглянемо на початки християнства, то відкриємо, що воно набуло значного поширення завдяки крові мучеників. Сьогодні також багато людей переслідувані за свою віру. Як вчора, так і сьогодні, не є легко звіщати світові Боже слово, тому що зло є могутнім і не зносить добра, не зносить світла, – вів далі проповідник, наголошуючи на тому, що якщо темрява дедалі густішає, дедалі гострішим стає виклик шукати світло, як в особистому житті, так і серед труднощів світу.

Коментуючи євангельський уривок, що був прочитаний під час богослуження і в якому Ісус, йдучи до Єрусалиму, передвіщає учням Свої страждання і смерть, монсеньйор Джордано звернув увагу на те, що ті, хто супроводжував Христа, не зважали на ці слова. Вони більше цікавилися питанням кар’єри та влади. Ісус же пригадує їм, що справжніми творцями історії є не всемогутні, а ті «які мають відвагу обрати служіння». Спаситель сам показав приклад, як Син, він виконує волю Отця та служить людині. Людина ж не завжди приймає ці дитинні стосунки з Творцем. «Прадавній змій спонукав Адама і Єву, а сьогодні також штовхає Європу на шлях автономії, відокремлення від Небесного Отця, щоб намагатися самому себе здійснити та спасти», – зазначив ватиканський дипломат, вказуючи на те, що наслідком цього є сумна самотність. Натомість, «довіритися Іншому, Який здатний здійснити наше прагнення вічного, краси, істини, любові і життя, є великим розумним актом свободи».

Жити як діти одного Отця, вів далі проповідник, вчиняє нас братами й сестрами, а в цьому контексті справжньою владою виявляється влада любові. Адже суспільство будується не лише на основі взаємин між правами та обов’язками, але також на безкорисливості, милосерді та спільності.