Чотиридесятниця – це період метаної, внутрішньої переміни, духовного відновлення, покаяння. На загальній аудієнції із Святішим Отцем Венедиктом ХVІ 22 лютого 2012 р.

Сьогодні, 22 лютого 2012 р., в залі імені Папи Павла VІ відбулась загальна аудієнція із Вселенським Архиєреєм Венедиктом ХVІ, на яку зібрались кільканадцять тисяч вірних з різних країн світу з усіх континентів. Під час цієї традиційної зустрічі по середах Святіший Отець запропонував присутнім роздумати разом із ним над темою Чотиридесятниці, яка для вірних Римо-Католицької Церкви розпочалася саме сьогодні обрядом Попільної Середи.

Період Чотиридесятниці – це час, який веде нас до Пасхального Таїнства, до спогаду про страсті, смерть та воскресіння Господа Ісуса, що є серцем таємниці нашого спасіння. В перших віках християнства це був час, у якому початківці, тобто ті, які почули і прийняли Добру Новину Ісуса Христа, розпочинали свій шлях віри та навернення, щоб, таким чином, дійти до отримання Святої Тайни Хрищення. Чотиридесятниця була періодом зближення з живим Богом та впровадженням у віру, тобто, можна сказати, – часом внутрішньої переміни катехуменів.

З бігом часу, вів далі Святіший Отець, також покутників та усіх вірних заохочували пережити ті благословенні дні Чотиридесятниці, щоб духовно відновитись та дедалі більше уподібнитись у своєму житті до Ісуса Христа. Участь усієї спільноти у різних моментах шляху Великого Посту підкреслює важливий вимір християнської духовності: завдяки смерті та воскресінню Спасителя, відкуплення не є лише для окремих, але – для усіх. «І тому, чи ті, які проходили шлях віри як катехумени, щоб отримати Тайну Хрищення, чи ті, які віддалилися від Бога та від спільноти віри і шукали примирення, чи ті, які жили свою віру в повній єдності з Церквою, усі усвідомлювали, що час, який випереджує Пасху, – це період метаної, тобто, внутрішньої переміни, покаяння», – підкреслив Папа Венедикт ХVІ.

Продовжуючи, він зазначив, що в богослуженнях досить поширено називати Великий Піст Чотиридесятницею, часом сорока днів, що не має хронологічного значення, але символічне, оскільки числом 40 в Старому і Новому Завітах окреслювались піднесені моменти досвіду віри вибраного народу. Це число виявляє час очікування, очищення, повернення до Господа, усвідомлення того, що Бог вірний у Своїх обіцянках; вказує на довге випробування, на період очищення, який є достатнім, щоб побачити Божі діла, на час, продовж якого варто прийняти на себе відповідальність, на час зрілих рішень.

Святіший Отець представив зібраним деякі уривки із Старого Завіту, де зустрічаємо число 40, вказуючи на його значення та символіку. Далі Папа пригадав, що зустрічаємо це число і в Новому Завіті, адже Ісус Христос, перед початком Своєї прилюдної діяльності, віддалився на 40 днів у пустинне місце для молитви, де був спокушуваний дияволом. Як розповідають Богом натхнені святі євангелисти, продовж цього періоду у пустині Спаситель нічого не їв та не пив, живився лише Божим словом, яке вжив для того, щоб перемогти злого духа. Спокуси Ісуса відображали такі ж самі спокуси, з якими боровся вибраний єврейський народ, однак, яких не міг подолати. А також 40 днів Спаситель перебував на землі після воскресіння з мертвих, повчаючи Своїх послідовників (див. Діяння Ап. 1,3). Церква і у наш час бажає зберегти та передати своїм вірним триваючу цінність та дієвість цього періоду. Християнська літургія Чотиридесятниці має на меті посприяти шляху духовного відновлення та навчити наслідувати Ісуса, Який протягом 40 днів долав спокуси диявола Божим словом.

А повернувшись до книг Старого Завіту, Вселенський Архиєрей пригадав і 40 років, які ізраїльський народ провів у пустині, прямуючи до обіцяної землі. Це була пора першої любові між Богом та Його народом, часом, коли Господь промовляв до Свого люди, вказуючи йому правильний шлях, коли поселився серед Свого народу. Але був це також і період спокус та великих труднощів, час бунту вибраного народу проти Бога.

За словами Святішого Отця, таку полярність Чотиридесятниці – час особливого зближення з Богом, період першої любові, але й час спокус, повороту до поганства – можемо спостерегти також і в земному житті Ісуса Христа, очевидно, без будь-якого компромісу на гріх. Спаситель у час «пустині» та особливих зустрічей з Отцем, перебував відкритим на небезпеки і навіть на спокуси диявола, у яких злий дух пропонував Ісусові іншу месіянську дорогу, віддалену від планів Бога-Отця, яка проходила через владу та успіх, а не через цілковитий дар із себе та любов. Папа, серед іншого, вказав, що така полярність присутня також і в житті Церкви, на шляху Її крокування «пустинею» світу та історії.

А на закінчення Святіший Отець побажав усім віднайти сміливість для того, щоб покірно та з вірою прийняти кожну важку ситуацію, усякий смуток та випробування, усвідомлюючи те, що Господь з темряви ночі викличе новий день. І якщо ми зуміємо бути вірні Ісусові на хресній дорозі, нам буде наново подарований світ Бога, світла, правди і радості.