Пріоритетним завданням всієї Церкви повинно бути оновлення віри, яка є також вирішальним критерієм екуменічного діалогу. Папа Венедикт XVI прийняв учасників Пленарної зустрічі Конгрегації Віровчення

Криза віри є найбільшим викликом для Церкви сьогодення, і в цьому контексті, як ніколи раніше, необхідною є єдність християн. На це звернув увагу Папа Венедикт XVI, приймаючи у п’ятницю, 27 січня 2012 р., учасників Пленарної зустрічі Конгрегації Віровчення, яка була присвячена деяким аспектам екуменічного руху.

Святіший Отець зазначив, що ми стоїмо перед обличчям кризи віри в багатьох частинах світу, а тому пріоритетним завданням всієї Церкви повинно бути оновлення віри. Римський Архиєрей висловив побажання, що «Рік віри», завдяки щирій співпраці усіх частин Божого люду, зможе спричинитися до того, щоб Бог знову став присутнім у цьому світі та відкрити людям доступ до віри.

Це завдання тісно пов’язане з темою єдності християн. Венедикт XVI звернув увагу на деякі доктринальні аспекти, які стосуються екуменізму, наголошуючи на тому, що діалог, який приніс «чимало добрих плодів», вимагає чуйності перед загрозою фальшивого миротворництва та байдужості, яка породжується дедалі поширюванішим наставленням, ніби «істина недосяжна для людини, а тому слід обмежитися пошуком правил для практичної діяльності, здатної покращити світ». «Таким чином, – зауважив Папа, – віру замінив би моралізм, позбавлений глибоких основ. А центром справжнього екуменізму є, натомість, віра, в якій людина зустрічає істину, що об’являється в Божому слові».

За словами Святішого Отця, без віри увесь екуменічний рух зведеться до певного роду «суспільного контракту», до якого слід приєднатися задля спільного добра, в той час, як Другий Ватиканський Собор говорить, що «щире шукання єдності всіх християн є динамізмом, натхненими Божим словом, Божественною істиною, яка промовляє до нас через це слово».

Головною проблемою різних екуменічних діалогів, на думку Папи, є питання взаємин між Святим Письмом, живою Традицією Святої Церкви та служінням наступників святих Апостолів, як свідків віри. По суті, йдеться про те, як Божі істини приходять до нас. У цьому контексті Венедикт XVI вказує на важливість розрізнення між Традицією та традиціями, і саме цей критерій був застосований, наприклад, щодо англіканців, які бажали увійти в повне сопричастя з католицькою Церквою, зберігаючи при цьому власні духовні, душпастирські й літургічні традиції. Слід визнавати, зауважує Святіший Отець, «духовне багатство різних християнських конфесій, яке є вираженням єдиної віри та даром, яким слід ділитися».

Іншим важливим аспектом, на який звернув увагу Папа, є методи, застосовувані в екуменічних діалогах, які повинні відображати пріоритетність віри. «В цьому розумінні, – зазначив він, – слід також з відвагою розглядати суперечливі питання, але завжди в дусі братерства та взаємної пошани». Венедикт XVI підкреслив важливість напрацювань та документів, отриманих під час різних екуменічних діалогів, однак, наголосив на тому, що вони призначені для подальшої оцінки компетентною владою Церкви. Надавати їм зобов’язуючого характеру, без належної оцінки з боку церковної влади, навпаки, становить перешкоду на шляху до повної єдності у вірі.

Важливим, за словами Венедикт XVI, є «одним голосом» висловлюватися щодо «великих етичних питань, які стосуються людського життя, сім’ї, статевості, біоетики, свободи, справедливості і миру». «Захищаючи фундаментальні цінності великої традиції Церкви, захищаємо людину, захищаємо створіння», – сказав він.

Римський Архиєрей закликав до співпраці між Конгрегацією Віровчення та Папською Радою сприяння єдності християн. Адже поділ між християнами є згіршенням для світу та чинить опір Христовому бажанню єдності. Однак, єдність, пригадує Венедикт XVI, є не лише плодом віри, але й «засобом і майже передумовою для дедалі вірогіднішого свідчення віри тим, які ще не пізнали Господа».