2011-12-14 15:34:53

Бесіди про соціальну доктрину Церкви (34)
(Аудіо+текст)


Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії: RealAudioMP3

*************************
Політик-християнин та світський устрій держави (1)

Продовжуючи наші бесіди про соціальну доктрину Церкви, сьогодні пропонуємо вашій увазі кілька думок про те, чи можливо поєднати віру з політичною діяльністю, одночасно зважаючи на своє сумління та на світський устрій держави.

Вже неодноразово було сказано про те, що Церква не накидає державі, суспільству своїх релігійних поглядів. Виступаючи з критикою певних рішень чи законів, вона, хоч і спонукувана надприродним об’явленням, представляє, насамперед, речі, покликані захищати гідність та права людини і які можна пізнати природним розумом. Тому, для християнина-політика світськість є важливою цінністю, яку слід оберігати. Вона означає, що політична сфера є незалежною від церковної, що політика та релігія є двома відмінними середовищами.

Слід зазначити, що християнство зробило великий внесок у заснування автентичної світськості держави, оскільки не є фундаменталістською релігією. Його священні писання не читаються у буквальному значенні, але інтерпретуються. У світлі Святого Письма можемо ствердити, що Бог доручив людині, обдарованій свободою, будувати Ним створений світ, запрошуючи її до відповідальної участі в цьому процесі.

Але це не означає, що суспільство й політика є цілковито відмінними від християнської релігії та не мають нічого спільного. Суспільство потребує релігії, як такої, а ми можемо додати, що для збереження здорової світськості потребно саме християнської релігії. Чому? Тому що вона допомагає суспільству тим, що не забороняє йому бути автономним, одночасно, просвітлюючи та підтримуючи його своїм релігійним посланням. Можна навіть ствердити, що християнство спонукує його бути собою, оскільки наголошує на його покликанні та закликає якнайповніше проявити свої здібності, не закриваючись у самому собі. Адже якщо суспільство закривається перед релігією, то не дає можливості своїм членам та суспільним стосункам правильно розвиватися, ігноруючи їхні можливості в межах уявної самодостатності. Християнство ясно проповідує, що в Богові, який став людиною, знаходимо найвищу оцінку людського, родинного та суспільного вимірів. Коли ж політика боїться християнства, то чинить так тому, що вважає себе самодостатньою, і, таким чином, закривається від благовісті, яка б її могла належно доцінити.

Сьогодні бачимо тенденцію розуміти світськість як нейтральність громадського простору від релігійних символів. Але чи така нейтральність справді є свідченням демократичності й раціональності? Відповідь на це запитання шукатимемо у нашій наступній передачі, присвяченій соціальній доктрині Церкви.

(На основі статті «Il politico cattolico, la laicità e il cristianesimo» архиєпископа Джампаоло Крепальді, колишнього Секретаря Папської Ради “Справедливість і мир”)








All the contents on this site are copyrighted ©.