Поєднати віру та розум, щоб уникати насильство з релігійних мотивів. Слово Папи Венедикта XVI до членів Міжнародної Богословської Комісії

У п’ятницю, 2 грудня 2011 р., Папа Венедикт XVI прийняв членів Міжнародної богословської комісії, яка завершила свою чергову Пленарну сесію. Цього разу богослови дискутували про місце соціальної доктрини Церкви у загальноцерковному вченні, але у своєму слові Святіший Отець заторкнув і теми попередніх років: значення монотеїзму та критерії, відповідно до яких богослов’я можна вважати католицьким.

Папа зазначив, що у християнському визнанні віри в єдиного Бога відображається також сповідування віри Ізраїльського народу, але з втіленням Божого Сина в Христі Ісусі «монотеїзм – віра в єдиного Бога, освітилася зовсім новим троїчним світлом. А в таїнстві Пресвятої Тройці прояснюється також братерство між людьми». Тому, на думку Святішого Отця, богослов’я може допомогти вірним усвідомити та свідчити, що троїчний монотеїзм показує справжнє обличчя Бога та є силою особистого й загального миру.

Щодо критеріїв богослов’я, то Венедикт XVI зазначив, що для будь-якої християнської теології вихідною точкою є «особисте прийняття Божого Слова, Яке стало тілом, слухання Божого слова у Святому Письмі». Однак, як виявила історія християнства, для осягнення єдності у вірі не вистачить визначити початок. «Кожне прочитання Біблії, – сказав він, – обов’язково пов’язане з контекстом читання, а єдиним контекстом, в якому віруючий може бути в повному сопричасті з Христом є Церква та її живе Передання».

На думку Папа, католицьке богослов’я повинно і надалі приділяти особливу увагу зв’язкам між вірою та розумом, як воно це завжди чинило протягом історії. Це потрібно також і для того, щоб «виключити насильницькі наслідки релігійності, яка протиставляється розумові, та розуму, який протистоїть релігії».

Щодо взаємозв’язку між соціальною доктриною Церкви та християнською доктриною взагалі, то Венедикт XVI наголосив: «Суспільна діяльність Церкви не є чимось лише людським, і не пояснюється лише соціальними теоріями. Переміна суспільства, здійснювана протягом століть християнами є відповіддю на прихід у світ Божого Сина». За словами Святішого Отця, Христові учні знають, що без уважності до потреб ближнього, без любові також і до ворогів, жодна людська спільнота не може жити в мирі. «Під час необхідної співпраці задля спільного добра також і з тими, хто не розділяє нашої віри, ми повинні виявляти справжні та глибокі релігійні мотиви наших соціальних старань», – пригадує Папа, зазначаючи, що хтось, зрозумівши основи християнського соціального діяння, зможе знайти також спонуки взяти до уваги і саму віру в Ісуса Христа.