Зустріч та розмова з Богом є передумовою нашого щастя. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 7 грудня 2011

Як потрібно звертатися до Бога під час молитви? Так, як це робив Ісус. На це звернув увагу Папа Венедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 7 грудня 2011 р., продовжуючи цикл повчань, присвячений молитві. Цього разу він коментував молитву Ісуса, названу «Гімн радості», і про яку розповідають євангелисти Матей та Лука. У версії святого Луки читаємо: «Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося. Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”». За словами Святішого Отця, Христос повністю визнає діяння Отця та Свою радісну, цілковиту та свідому участь і згоду з задумом Отця.

«Кожне знайомство між особами, як всі знаємо з наших людських стосунків, включає певну співучасть, певний зв’язок на більшому чи меншому рівнях між тим, хто знає та тим, кого він знає. Без спільності буття неможливо пізнати іншого», – наголосив Папа, вказуючи на те, що саме через Ісуса людина має доступ до недосяжного Бога, має можливість досвідчити радість Божої дитини.

Святіший Отець зауважив, що Бог не виявляє Свої таїнства всім без відмінності. «Божественне об’явлення, – сказав він, – не відбувається згідно з земною логікою, за якою важливі знання мають визначні та впливові люди, які передають їх простолюддю, отим малим. Бог застосував інший спосіб: адресатами Його послання були якраз “малі”. Такою є воля Отця, яку Син з радістю розділяє». Ісус цією молитвою висловлює бажання включити до Свого синівського пізнання всіх, кого Отець бажає вчинити його учасниками. Але що означає оте «бути малими»? «Це, – пояснив Венедикт XVI, – чистота серця, яка дозволяє розпізнати Боже обличчя в Ісусі Христі, це означає мати просте серце, як у дітей, без самовпевненості, притаманної тим, які замикаються самі в собі, вважаючи, що нікого не потребують, навіть Бога».

Шлях Євангельської мудрості, за словами Папи, не полягає в тому, щоб навчитися певної доктрини чи морального устрою, але наслідувати Особу Ісуса. Ісус сповнюється радістю від того, що має у Собі, в глибині Свого серця, тобто – від унікального сопричастя любові та пізнання з Отцем, з повноти Святого Духа. «Також і ми, – сказав Венедикт XVI, – завдяки дарові Святого Духа, можемо звертатися до Бога на молитві з довір’ям, властивим дітям, називаючи Його Отцем, “Авва”. Але ми повинні мати серце малих, “убогих духом”, щоб визнати, що ми не є самодостатніми, що не можемо самі будувати своє життя, але потребуємо Бога, потребуємо зустрічі з Ним, нам потрібно Його слухати та до Нього промовляти».