Насильство є супротивним до природи релігії. Папа Венедикт XVI під час міжрелігійної зустрічі в базліці Святої Марії Ангелів в Ассізі (27 жовтня 2011 р.)

Заключним моментом міжрелігійної зустрічі «Паломники істини, паломники миру», на яку на запрошення Папи Венедикта XVI 27 жовтня 2011 р. в базиліці Святої Марії Ангелів зібралися представники різних християнських конфесій та релігій світу, стало слово Святішого Отця.

На початку свого слова Папа Венедикт ХVІ пригадав, що минуло уже 25 років від коли блаженний Папа Іван Павло ІІ вперше запросив представників усіх релігій світу до містечка Ассізі, щоб разом помолитись за мир. Вселенський Архиєрей пригадав, що у ті часи над світом нависла велика небезпека для миру, яка розділяла планету на дві протилежні групи; яскравим знаком такого поділу була Берлінська стіна, яка проходила через місто і, таким чином, поділяла світ навпіл. У 1989 році, три роки після зустрічі в Ассізі, ця стіна впала і то без пролиття крові. Бажання людства бути вільними було значно сильніше, ніж арсенали насилля. Найглибшою причиною тієї події були не так політичні чи економічні чинники, а духовні: прагнення свободи було сильнішим за страх перед насиллям. На переконання Святішого Отця, ця перемога свободи була також перемогою миру.

Роздумуючи над подіями, що мали місце в нашій історії після падіння Берлінської стіни, Папа зазначив, що подальший період, на жаль, не можемо визначити як час свободи та миру; хоча й від тоді над світом не нависала серйозна небезпека великих воєн, однак, світ і надалі повний незгод, а насильство завжди є присутнім та окреслює стан нашого світу. «Свобода – це велике добро. Але світ свободи виявився в більшій мірі без орієнтиру, і немала кількість людей помилково розуміє свободу також свободою і до насильства. Незгода приймає нові та страшні обличчя і боротьба за мир повинна в новий спосіб стимулювати нас усіх», – наголосив Папа Венедикт ХVІ.

Аналізуючи нові форми насилля, Єпископ Риму вказав, зокрема, на два відмінні види тих нових форм. Першим з них є тероризм, що характеризується добре спланованими нападами, які мають на меті знищення своїх противників, не зважаючи на життя невинних людей. Відповідальні за такі терористичні дії, вважають, що знищення ворогів оправдовує будь-які форми жорстокості. «Знаємо, що часто тероризм обґрунтований релігійно і що власне релігійний характер нападів служить виправданням для безжалісної жорстокості», – мовив далі Святіший Отець, додаючи, що у таких вчинках релігія не є на служінні миру, але для виправдання насилля.

Критика релігії, починаючи від періоду просвітництва, завжди вважала, що релігія є причиною насильства і, таким чином, розпалила ворожість до різних релігій. Представники різних релігій, які у 1989 році з’їхались на зустріч до Ассізі, прагнули зазначити, що такий погляд на релігію не є правдивим і не вказує на правдиву природу релігії, але є перекрученням правди, що робить свій вклад у знищення релігії. «А чи існує насправді одна спільна природа релігії, що виявляється в усіх релігіях і тому є дійсною для них усіх?» – запитав Венедикт ХVІ, вказуючи, що ми сьогодні повинні відповісти на це запитання, якщо бажаємо в реалістичний та вірогідний спосіб протидіяти насильству з релігійних мотивів. За словами Вселенського Архиєрея, саме це є основним завданням міжрелігійного діалогу, і під час цієї зустрічі в Ассізі повинно бути наново підкреслено.

«Як християнин, хотів би тут сказати наступне: так, в історії також і в ім’я християнської віри вдались до насилля. Із соромом ми це визнаємо. Але, цілком зрозуміло, що це було зловживанням християнською вірою, у виразному контрасті із її правдивою природою. Бог, у Якого ми, християни, віримо, є Сотворителем і Батьком усіх людей, з чого випливає, що усі люди є між собою братами та сестрами та утворюють єдину родину», – підкреслив Папа, продовжуючи, що хрест Ісуса – це для нас Божий знак, який протиставиться насиллю, терплячи разом з іншим та люблячи разом з іншим. Ім’я Всевишнього – це «Бог любові та Бог миру» (2 Кор. 13,11), тому завданням кожного, хто в якийсь спосіб відповідальний за християнську віру, постійно очищати релігію християн, починаючи від власного внутрішнього центру, щоб, незважаючи на людську слабкість, справді бути знаряддям Божого миру у світі.

А другий вид насилля, на думку Святішого Отця, має зовсім протилежну ніж тероризм спонуку – наслідок відсутності Бога, відкинення Його існування. Вороги релігії вбачають у ній головну причину насилля в історії людства і бажають, отже, зникнення релігії. Але «ні» Богові зродило жорстокість та насильство, які не мають меж, і усе це стало можливим лише завдяки тому, що людина не визнавала жодного закону і жодного судді над собою. Жахіття концентраційних таборів яскраво вказують, на думку Папи, на те, що означає відкинення існування Бога. «Його відсутність провадить до занепаду людини та гуманізму. Але, де є Бог? Чи ми Його знаємо і чи можемо Його наново показати людству, щоб закласти правдивий мир?» – запитує Святіший Отець, додавши, що існує й інша реальність: багато людей не отримали дару віри, але і вони шукають правди, і вони у пошуках Бога. Такі особи так легко не стверджують про неіснування Бога, вони лишень у дорозі до Нього, у пошуках за Ним; вони є «паломниками правди, паломниками миру». Віруючі повинні жити так, щоб практикуванням своєї релігії допомогти тим невіруючим особам побачити образ Божий, допомогти Його знайти.

«На закінчення, хотів би запевнити у тому, що Католицька Церква не припинить боротьбу проти насилля, не відмовиться від старань за мир у світі. Надихаймося спільним бажанням бути «паломниками правди, паломниками миру», – цими словами закінчив свою промову Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ.