Святий Бруно з Кельну та картузіянські монастирі Калабрії

У неділю, 9 жовтня 2011 р., в рамках одноденного візиту до південноіталійського регіону Калабрії, Папа Венедикт XVI відвідав важливий промисловий центр Ламецію-Терме, де відслужив Євхаристійне богослуження, та духовний центр – картузіянський монастир в місцевості Серра-Сан-Бруно.

Святий Бруно, засновник Картузіянського Ордену та монастиря в Калабрії, народився у німецькому Кельні в аристократичній сім’ї. В молодому віці прибув на навчання до Реймсу у Франції. Згодом, з доручення місцевого єпископа, очолював школи, став ректором університету, служив канцлером в дієцезії. Одночасно, він відчував бажання посвятитися Богові в молитовному та покаянному житті у тиші, віддалившись від світу в пустинні сторони. Він не прийняв вибору на Реймського єпископа та роздав своє майно бідним.

Разом з двома приятелями Бруно оселився в скиті при монастирі Саші-Фонтен біля Молезму. Однак, довго там не перебував. На запрошення Гренобльського єпископа, разом з деякими послідовниками він осів у незайманих пущах Шартрезьких гір на півдні Франції. Від латинської назви цієї місцевості «Cartusia» й походить назва монашого Ордену, перший монастир якого був заснований 1084 року.

У 1091 році Папа Урбан ІІ, колишній учень святого Бруно в Реймсі, покликав свого вчителя на служіння до Риму. Він послухав Папу, але не приховував свого бажання повернутися до пустельницького життя. Вже через рік, з дозволу Римського Архиєрея, святий Бруно разом з новими послідовниками прибув до Калабрії, де заснував скит та монастир в місцевості Торре, на місці якої тепер розташоване містечко Серра-Сан-Бруно, назване на честь святого. Через дев’ять років засновник відійшов по заслужену вічну нагороду.

Святий Бруно не залишив монаших правил. З його духовної спадщини збереглися два короткі листи та визнання віри. Перші, оформлені на письмі, правила уклав п’ятий настоятель монастиря в Шартре, а 1140 року відбулася перша генеральна капітула, і ця дата вважається датою канонічного заснування Картузіянського Ордену. А через 5 років з’явилася його жіноча вітка.

Особливістю картузіянського способу монашого життя є поєднання еремітського (пустельницького) та спільнотного життя, назване святим Бруно «самотністю в товаристві». Важливим елементом в житті монастиря, отже, є постійне зберігання мовчання, тиша та постійне молитовне зосередження. Дух покаяння виражається строгим постом. Спільною є молитва у храмі. Спільнота утримується завдяки ручній праці та городництву.

На сьогодні у світі, в Європі, Південній Кореї та на Американських континентах, діють 16 чоловічих та 6 жіночих монастирів Картузіянського Ордену, який нараховує приблизно 400 членів, разом з новиками й новичками та кандидатами. В «картузії» Серра-Сан-Бруно сьогодні подвизаються 15 монахів, віком від 30 до 87 років, які походять зі Словаччини, Франції, Мозамбіку, В’єтнаму та Італії.