Справжня криза Церкви у західному світі є кризою віри. Зустріч Папи Венедикта XVI
з Радою Центрального Комітету Німецьких Католиків
Наприкінці третього дня Апостольського візиту до Німеччини (24 вересня 2011 р.), Папа
Венедикт XVI зустрівся з Радою Центрального Комітету Німецьких Католиків та з молоддю.
Зустрічаючись
з представництвом Центрального Комітету Німецьких Католиків, Папа подякував їм за
зусилля, спрямовані на те, щоб захищати інтереси католиків та підтримувати апостольську
діяльність Церкви та католиків у суспільстві.
Як основу для роздумів Святіший
Отець запропонував образ спеціальних програм під назвою exposure, які застосовуються
в рамках допомоги країнам, що розвиваються, та полягають у тому, що різні особистості
прибувають до якоїсь крани, де протягом певного часу поділяють щоденне життя з місцевими
бідняками, щоб з цього досвіду зачерпнути напрямні для акцій солідарності. «Уявімо
собі, що така програма відбувається тут, у Німеччині, – запропонував Венедикт XVI.
– Експерти з якоїсь далекої країни виявлять бажання протягом тижня пожити в середньостатистичній
німецькій сім’ї. Тут їх захопить багато речей, наприклад, добробут, впорядкованість,
продуктивність. Але з неупередженим поглядом вони б зауважили також і велику бідність:
бідність в тому, що стосується людських стосунків та убогість у релігійній сфері».
Папа
звернув увагу на те, що живемо в час, позначений релятивізмом, що проникає в усі життєві
сфери. Іноді цей релятивізм стає навіть войовничим, виступаючи проти тих, які стверджують,
що знають, де шукати істину або сенс життя. Це породжує непостійність в стосунках
та індивідуалізм, нездатність до жертовності та брак відваги назавжди пов’язати з
кимось своє життя обітницею вірності. «Бачимо, що в нашому багатому західному світі
багато чого не вистачає, – вів далі Венедикт XVI. – Багатьом людям не вистачає досвіду
Божої доброти. Вони не знаходять жодного контакту з інституційними Церквами та їхніми
традиційними структурами. Але чому?» На думку Святішого Отця, це питання вимагає серйозного
обміркування, і шукання відповіді на нього є основним завданням Папської Ради сприяння
новій євангелізації. Однак, воно стосується кожного з нас. «Церква в Німеччині, –
зазначив Папа, – чудово організована. Але чи між структурами знаходиться також відповідна
духовна сила, сила віри в живого Бога? Мусимо щиро сказати, що існує переважання структур
над Духом. Додам, – вів далі Венедикт XVI, – справжня криза Церкви у західному світі
є кризою віри. Якщо не дійдемо до справжнього оновлення у вірі, вся структурна реформа
залишиться неефективною».
Повертаючись до тих, яким не вистачає досвіду Божої
доброти, Святіший Отець зазначив, що вони потребують місць, у яких могли б висловити
цю свою внутрішню тугу. «Тут ми покликані шукати нових шляхів євангелізації», – додав
він, пропонуючи, як один з них, працю невеликих спільнот, в яких можна пережити дружбу,
яка поглиблюється частими спільними адораціями Бога. «Тут присутні особи, які розповідають
про свої досвіди віри на місці праці та в родинному середовищі й між знайомими, свідчачи,
таким чином, нову близькість Церкви до суспільства. Ці люди дедалі краще розуміють,
що всі потребують цієї поживи любові, конкретної дружби одні з одними та з Господом»,
– сказав Венедикт XVI, побажавши: «Нехай Господь завжди вказує вам дорогу, щоб спільно
бути світлом для світу та вказати нашим ближнім шлях до джерела, де вони зможуть задовольнити
своє найглибше прагнення життя».