Віра означає вірити разом з іншими, тобто - з Церквою. Проповідь Папи Венедикта XVI під час Служби Божої в Ерфурті

Третій день Апостольської подорожі Папи Венедикта XVI до Німеччини (23 вересня 2011) розпочався Євхаристійним богослуженням на Катедральній площі Ерфурта, на яке зібралось понад 50.000 вірних.

«Ми маємо за що від щирого серця дякувати Богові», – наголосив Святіший Отець на початку проповіді, пригадуючи непросте минуле Тюрінгії, позначене в ХХ столітті двома диктатурами, які, однак відійшли в минуле. І хоч ще досі відчуваються наслідки безбожних режимів, зокрема, в інтелектуальній та релігійній сферах, останні десятиліття показують також позитивний досвід, зокрема, «довірливу впевненість у тому, що Бог нас не залишає та веде новими дорогами. Де є Бог, там є майбутнє», – наголосив Венедикт XVI.

Папа зазначив, що існує переконання в тому, що свобода допомогла надати життю людей більшу гідність. Бачимо полегшення і в житті Церкви. «Але чи ці можливості привели також до зростання віри? І чи не слід шукати глибоке коріння віри та християнського життя у чомусь іншому, ніж суспільна свобода?» – запитував Венедикт XVI, пригадуючи багатьох католиків, які в часи утисків залишилися вірними Христові та Церкві та складаючи подяку свідкам того часу: священикам, які служили в непростих умовах, сім’ям, що по-християнськи виховали дітей. «Відважне свідчення та терпеливе довір’я до Божого провидіння є немовби цінним зерном, з якого в майбутньому можуть зрости рясні плоди», – сказав він.

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що присутність Бога особливо ясно виявляється у Його святих, додаючи, що їхнє свідчення віри може сьогодні додати нам відваги для нового релігійного пробудження. Папа пригадав небесних покровителів Ерфуртської дієцезії – святу Єлизавету Тюрінґську, та святих Боніфатія та Кіліана. «Що спільного у цих святих? Як можемо описати та вчинити плідною для нас особливу характеристику їхнього життя?» – запитував Венедикт XVI, відповідаючи: «Святі показують нам, що є можливим та добрим радикально переживати стосунки з Богом, ставити Бога на перше місце, а не як якусь дійсність серед інших». Святі також показують, що Бог першим звернувся до нас та виходить нам назустріч.

«Віра завжди, по суті, є вірити разом з іншими», – вів далі Папа, пояснюючи, що своєю вірою ми, насамперед, завдячуємо Богові, Який «запалює» її у нас, але також тим, які нас оточують, повірили перш, ніж ми, та вірять з нами. «Отим “з”, без якого неможлива жодна особисто віра, є Церква. І ця Церква не зупиняється перед кордонами», – зазначив Венедикт XVI, наголошуючи на важливості духовного обміну, який поширюється на всю Вселенську Церкву.