Джерелом Подружжя та Священтсва є та сама Христова любов, а тому спільним є покликання її свідчити. Зустріч Папи Венедикта XVI з сім’ями та священиками

На необхідність пам’ятати про єдине євхаристійне джерело Святих Тайн Священства та Подружжя звернув увагу Папа Венедикт XVI, зустрічаючись зі священиками та сім’ями з різних італійських дієцезій у катедральному соборі святого Киріяка в м. Анконі. У неділю, 11 вересня 2011 р., Римський Архиєрей здійснив 24-ту Апостольську подорож в межах Італії, очоливши богослуження з нагоди завершення італійського XXV Національного Євхаристійного Конгресу.

Після урочистого Євхаристійного богослуження та обіду в душпастирському центрі Колле Амено, ввечері Венедикт XVI прибув до катедрального собору Анкони. Промовляючи до присутніх, він звернув увагу на те, що зібрання священиків та подружніх пар – це нагода взаємопізнання та признання, доцінюючи духовні дарування одні одних.

Насамперед, Святіший Отець пригадав, що своїм корінням ці обидва життєві стани мають ту ж саму Христову любов, а тому мають також спільне покликання свідчити та уприсутнювати цю любов на служінні громаді. «Така перспектива допомагає подолати спрощене бачення сім’ї, яке вважає її лише адресатом душпастирської діяльності», – зазначив Венедикт XVI, додаючи, що якщо і є правдою те, що в цей непростий період сім’я потребує окремої уваги, однак, не можна применшувати її роль чи позбавляти її особливої відповідальності. «Сім’я, – сказав він, – це багатство подругів, незамінне благо для дітей, необхідний фундамент суспільства, життєва спільнота на церковній дорозі».

Тому, за словами Папи, належно оцінити сім’ю на церковному рівні означає визнати її важливість в душпастирській діяльності, адже вона є упривілейованим місцем загальнолюдського та християнського виховання, а тому є найкращим союзником священичого служіння. У свою чергу, близькість священика допомагає сім’ї усвідомити своє глибоке значення та місію. «Жодне покликання не є приватною справою, тим більше – покликання до подружжя, тому що його кругозором є уся Церква».

У свою чергу, через дар рукоположення священики покликані служити церковній спільноті, яка є «родиною родин». Звертаючись до присутніх душпастирів, Святіший Отець закликав їх наслідувати Христа автентичним зреченням самих себе задля повного, послідовного і вірного служіння. «Також і священство має подружній вимір, – зазначив Венедикт XVI, – це означає ототожнюватися із серцем Христа Нареченого, Який віддає життя за Свою наречену Церкву». Папа заохотив священиків поглиблювати Боже слово, яке є світлом на їхній дорозі, та побажав, щоб щоденне служіння Пресвятої Євхаристії стало джерелом сили для віддання себе ближнім у служінні. Щодо сімей, то він закликав священиків підтримувати подружжя, розділяючи з ними відповідальність за виховання та залучаючи родини до душпастирської діяльності. «Будьте приязними й милосердними також і до тих, яким важко виконати зобов’язання, прийняті з подружнім вузлом, та до тих, які, на жаль, не змогли їх дотриматися», – побажав Венедикт XVI.

На завершення Папа побажав присутнім «уміти завжди знаходити у Службі Божій сили для того, щоб у прощенні, у даруванні самих себе та у безкорисливості жити приналежністю до Христа та Його Церкви». Якщо основою кожної щоденної діяльності буде святе Причастя, то Христова жертва любові перемінюватиме та вчинить одним тілом й одним духом у Христі. «Виховання у вірі нових поколінь проходить також і через вашу послідовність, – пригадав Святіший Отець священикам та батькам, закликаючи: Свідчіть їм вимогливу красу християнського життя, з довір’ям та терпеливістю, притаманними тим, які знають силу зернятка, вкиненого у землю. (...) А в хвилини, коли закрадатиметься спокуса думати, що кожне ваше виховне зусилля є даремним, – додав він, – черпайте з Пресвятої Євхаристії світло для зміцнення віри, у переконанні, що сила та благодать Ісуса Христа можуть досягнути людину в будь-якій ситуації, також і у найважчій».