Євангельська радикальність богопосвяченого життя означає бути закоріненими та збудованими на Христі, міцними у вірі. Слово Папи Венедикта XVI під час зустрічі з молодими черницями (19 серпня 2011)

У п’ятницю 19 серпня 2011р. перед полуднем Святіший Отець прибув монументального історичного комплексу Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, заміського палацу іспанського короля Филипа ІІ, розташованого 50 км. Від Мадриду.

На внутрішньому подвір’ї монастиря пройшла зустріч Венедикта ХVІ з молодими монахинями, членами різних Чинів і Згромаджень. У ній взяло участь понад 1600 черниць, серед яких були також і монахині-затворниці, які отримали особливий дозвіл на цей день залишити свої контемплятивні монастирі.

Висловивши радість з приводу зустрічі з черницями, які посвятили свою молодість Господеві та представляють різні чернечі родини, Венедикт XVI звернув увагу на те, що кожна харизма є євангельським словом, яке Святий Дух пригадує своїй Церкві. «Богопосвячене життя народжується із слухання Божого Слова, – сказав Папа, цитуючи своє післясинодальне повчання Господнє слово. – З нього випливає кожна харизма, а кожне чернече правило хоче бути його вираженням, започатковуючи шляхи християнського життя, позначені євангельською радикальністю». Ця радикальність, за словами Святішого Отця, і полягає в тому, щоб бути «закоріненими та основаними на Христі, міцними у вірі», що означає з нероздільним серцем прямувати до коріння любові до Ісуса, нічого їй не протиставляючи.
«Ця євангельська радикальність богопосвяченого життя, – наголосив Папа, – виражається через дитинну єдність з Церквою». Це – єдність з Пастирями, які іменем Господа звіщають скарб віри, отриманий через святих Апостолів, з навчанням Церкви та християнським переданням. Це також єдність зі своєю чернечою родиною, «з вдячністю оберігаючи її оригінальну духовну спадщину та цінуючи також інші харизми». Це єдність з іншими членами Церкви, покликаними, згідно зі своїм особливим покликанням, свідчити те саме Господнє Євангеліє.

«Врешті, – промовив Венедикт XVI до черниць, – євангельська радикальність проявляється у місії, яку Бог хотів вам довірити. Від затворницького життя, яке приймає у своїх монастирях в красномовній тиші Боже слово та вклоняється його красі у тиші, Ним заселеній, до різних способів апостольського життя, в борознах якого євангельське зерно проростає через виховання дітей та молоді, через опіку над хворими та похилими віком, через підтримку сімей та старання на користь життя, через свідчення істини, через звіщення миру та милосердя, через місіонерські труди та нову євангелізацію, та через багато інших сфер церковного апостоляту».